Сідало сонце, хтось сідав в
маршрутку, хтось до поїзда
хтось на крісло лікаря,
хтось Бога, хтось деінде,
інший йшов, добігав, запізнювався
до неї, до нього, до мами, сестри
до дитини
хтось думав, чи йти, чи сідати
чи бігти, чи спати
до завтра, сьогодні, до вічності.

Ця зимова зима
Небо у небі
А душа відкрита
Не важко
Дивлюся
Бачу
Живу
Лечу
До неба чи у ньому шукаю я значень?

Білосніжна зима
Свято у святі
Готуюсь
Готую
Не сплю
І неба чекаю, сніжинки збираю, люблю.

Ця чудова зима
Біло по білому
А двері навстіж
А вікна навстіж
Заходь, моя люба,
Віхолами
Морозами
І хороводами
І подарунками під подушкою, і небом заходь.

таке життя, що не пишуться вірші
снують безладно, мов за стіною сусіди
губляться в лабіринтах і в грудній клітці
їм тісно, кажуть, що тісно

випусти їх на прогулянку
хай весну побачать і очі
усередині уже нічим обідати
покажи їм дощі і грози
відпусти їх поки не пізно

2010