Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Наталя Чепурко (1964)
"... А я ж не корилася, із сльози відродилася - українкою ж я народилася..."


Інфо
* Народний рейтинг 4.698 / 5.46
* Рейтинг "Майстерень": 4.228 / 5.42
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Переглядів сторінки автора: 146777
Дата реєстрації: 2011-03-29 19:55:22
Звідки: Київ
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2025.04.26 00:36
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Слезы лью-- по ночам не сплю,
знаю все колдовские тайны.
Это имя навек люблю--
звук протяжный,как стон: На-та-лья-а...
Красный ангел огнем святым
мне на левом плече пометил.
Оттого так горю я в дым,
бьюсь в туман и бросаюсь в ветер.
Пыль земную с полынью пью.
И в цыганской судьбе бродячей,
проходя по земле, пою,
что люблю и о чем так плачу:
май цветущий, июльский дождь
и осеннюю грусть под вечер,
и на святки-- гаданье в ночь:
бархат, снег, зеркала и свечи.
Откровения по ночам
книг забытых и писем лгущих,
у камина дымящий чай
и метель, за окном поющую...
(Что мне нужно? Любви всерьез
да безумства-- совсем немножко.)
И безмерно люблю до слез
всех бродячих собак и кошек.
Свое сердце-- все пять стихий,
что в груди моей чутко дремлют,
сны и сказки, и все стихи,
все цветы на земле и деревья...
В высях сердца ращу мечты,
чтоб лучами зари поджечь их:
собираю стихи- цветы,
как рассыпанный в море жемчуг...
Я жилица иных высот--
птица-феникс: горя, летаю.
Мое имя, как дикий мед,
на губах твоих сладко тает.
Не виденье, не человек
и не женщина--просто песня.
Тот, кого я люблю навек,--
Светлый ангел в тиши небесной...
Нет, не призрак я-- боль и бой:
жизнь до жжения, крик до хрипа,
тайна сфинкса, страшнее той--
не разгаданная Эдипом!
Хочешь, правду скажу, так вот:
я лишь голос-- и быль, и небыль.
Я-- над стонущей бездной вод
буревестник, распятый в небе!..
Я-- начало иных дорог,
затерявшихся в звездной гуще;
Я-- нездешний лесной цветок,
на печальной земле живущий.

Наталья Полищук.

Найновіший твір
Чортові дрони.
Ці чортові дрони гудуть безперервно-
вони атакують найкращі міста!!!
Кружляють над містом, ідуть на маневри,
а потім рояться для міцних атак!

І ніде сховатись від того жахіття,
бо крутить рулетку відбитий ман'як...
Минають роки, долучившись в століття-
росія не хоче мінятись ніяк!

А ти, Україно, відверта й дратлива,
неначе бревно у російських очах!
І воля твоя непохитна, мов злива,
ворожу орду розтинає в полях!

А психика ката, до себе вразлива,
малює страхи в отупілих очах!
І знову з'являється бомба і вирва,
щоб вжити в реальність хворобливий страх...

Чи зійде те сонце в задимленім чаді,
бо тануть в вогні величезні споруди?
Нароблено шкоди у кожній огромаді,
де самим дорожчим лишаються люди...

Вони безпорадні, ошукані долей,
з знекровленим серцем і болем в душі...
А деякі навіть вже стали тополей,
що вітром не гнеться, хоча й на межі !

Та воля, як камінь, міцніє в незгодах,
мов молот ковальський її загортав!
У злиднях, у крові, у тяжких походах
свободу народ у боях здобував!

Всміхнеться напевне нам сонце свободи,
бо дуже велика ціна перетворень.
Згуртуються в силу за правду народи,
щоб більше не було безправних поборів.

Весна запишається цвітом вишневим,
і ластівки вище літатимуть влітку!
А осінь шуршатиме листям рудневим,
щоб зиму покликать в скрипучую хвіртку...