В таку погоду можна лиш курить,
курити в тягу, пити і курити,
смалити чад, вдихати і душити,
себе вбивати й не хотіти жить...


Солодкий образ, мрія нездоланна
вся вийде з тіла разом з каяттям,
живу брудна, обляпана життям,
а вік тому була я бездоганна...

То все брехня...ті мрії, мари, небо,
Душі обгарки, попіл і зола..
залишилась страждати я одна,
Нема його!Не буде і не треба!

плекаю низкою дощі в душі...
рощу так стверджено образу,
так низько падаю щоразу,
шукаючи спасіння у виші

проламане любов'ю передсердя,
стукоче камінь за ребром!
пробитий мозок наскрізно пером,
й зап"ясток рву-лютую зпересердя!

то все не Я - проекції та тіні...
втікаю знову в любе забуття,
цікавий сон, лише ілюзія життя,
зап'ясток - мій, а інше - миготіння...