Ой жилося колись люде
годі й нарікати
де б то нам з тобою пане,
тай ворогувати
Гей но, ти, простолюдине,
гайда гарувати!
А самі пани деінде,
змушують себе вдпочивати
Бо де ж то бачили таке,
щоб міг той пан фізично працювати
Що? погане скажете життя було,
А зараз невже краще?!
Невже наше поважне панство
змінилось, до народу ближче?
О-о-о..та-а-ак..такого люде ще не бачило
Працюють вправніше,
а головне фізично!
Пан язиком тапер багато плеще,
а невже не бачили, як панство руки чеше!
Так так, одне об одного...

Е-е-ех, жилося і живеться
здається годі й нарікати,
здається, що нічого не змінилося,
лишень на Україні...панів, ще більше розвелося!

Заколисує сопілка
немовля дбайливо
То співає кожна мама,
щоб дитятко спало
Колискову заспівала
пригорнувшись мило
З нею так тихенько
Притулилась ніжно.
Пташка щебетала
берегла гніздечко
Мама говорила
Спи моє серденько
Твоя колискова...
Ніжне, добре слово
Хочу лиш, щоб знала
Тебе люблю я, мамо!

Блідий коханець смуток
Зв'язаний любов'ю
З душі ніяк не піде
Тримає він тобою
Як біль і кров, то згусток
Керує смуток мною
Заручене з ним серце
І як розбити той союз не знаю.

Знову впавши на коліна
Покличу сестру Волю
Тебе уже не кличу
Я біль в душі сховаю
А душа моя похила
Так тихенько вимовить, благаю...
Відкрий у серці двері смутку!
Візьми мене з собою.

Єдиний вірний друг мій
Блідий коханець місяць
Я з ним спокійно засинаю
Він в темряві заковує мій біль
І відтепер на серці буде спокій
Ніч зі мною відтепер мовчить
Душа розквітла, крила розправляю
І назавжди тепер зі мною, лише блідий коханець - місяць.

09.02.11

Колише вітер долю
вона гуля по полю
шукає спокою,
любові...
Маленька мила дівчинка
А звуть її Надія
Вона гуляє босонога
і з нею її мрія

Колише вітер долю
вона гуля по полю
шукає спокою,
любові...
Століття в'ють стежину,
як пташка в'є гніздечко, ростуть,
маленька дівчинка Надія
і з нею її мрія

Століть уже дорога
Не дівчинка маленька,
а уже сильна жінка
От тільки біля неї
немає місця мрії
Одне лише не змінне...

...колише вітер долю
вона гуля по полю
шукала спокою, тебе, любове!
Лише одне не змінне
Чи дівчинка маленька
А чи доросла жінка
Вона віками живе з нами,
А звуть її НАДІЯ.

10.02.11

Тихо нене, тихо
щастя поряд з нами
Плинуть роки швидко
швидко плинуть...швидко


Досить доле, досить
Де знайти нам волю,
що як зірка за обрієм світить
і кличе на поміч...кличе

Де ми, ми де?
Скільки ще треба чекати
коли?сон жахливий геть піде
Ще трішки...іще зовсім трішки

Не мовчи, прошу не мовчи
закликаю до вітру, до сонця!
Чому не чекають роки, скажи
питаю, хоча знаю сама, та питаю.

Тихо нене, тихо
Щастя вже поряд з нами
Плинуть роки швидко..
головне, що ми, плинемо разом з ними.


05.12.2010