Чорне з білим вже змішалось,
Ми до цього давно звикли.
Що, скажи, нам залишалось?
Нас нема, ми просто зникли.

Ми історію писали
Вуглем і крейдою на стінах,
Помирали й воскресали
У німих кінокартинах.

Ми - єдині нероздільні
Точки одного відрізка,
Ми ув'язнені та вільні,
Ми далеко, хоча близько.



2009

Червоно-білі пелюстки -
Печаль минулої пори,
І, доторкнувшись до руки,
Просила ти: "Помри".

Дотик губ, холодний шовк
Не вигнать з голови,
Я остаточно не замовк,
І я благав: "Живи!".

Сліпий туман, веселий хміль
Забудь, живою стань.
Життя тобі давало біль,
Ти мовила: "Зів'янь".

Полон забувши днів земних
На небо прилітай.
Спаливши порох днів сумних,
Молю я: "Розквітай".

Немає тут добра чи зла,
Лиш струни рокові,
Розбили тіні-дзеркала
Ми тут. І ми живі.

2011