Во сне моём лишь виден он -
Твой образ, словно ветер,
Слаще, чем мечта и сон,
Роднее, нежели дню вечер.
А там, среди серого тумана,
Крыльями снежными взмахнув,
Едва скрывшись од обмана,
Летит голубь-золотой клюв.
Тёмного ворона он испугался,
Ели не став его жертвой.
Но в беде сам же не остался
И выбрал путь для себя иной.
Выручил птицу ангел небесный,
Быстро прогнал слуга его с вод.
Юнец держит конверт светлый,
Ласкою и нежностью наполнен тот.
Во имя любви своего хозяина летит,
Издали неся волшебные слова.
Только ты достойна его любви,
О тебе он мечтал, поднимаясь с дна.
Речь та не совсем относиться к снам,
Прочти это по буквам снизу к верхам.

2012

Я знову потопаю в твоїх очах,
Хоч і дивлюсь на фотографію.
Я вже загубився в твоїх речах,
Хоча ні, це віртуальна анархія.

Ти знову зникла з мого океану,
Щоб виринути десь серед ріки.
Прісна вода не так дратує рани,
Що не гояться вже цілі віки.

А потім ми зустрілись серед лісів,
Там не було ані океану, ані рік.
Було лише море дерев і птахів,
Які літали над нами з боку в бік.

Ліс зачаровує барвами звуків,
Пташки ваблять красою польоту.
Милуючись грацією їхніх рухів,
Можна підхопити щастя ноту.

Відтоді ми теж літаємо вдвох,
Не в повітрі, а на крилах мрій.
Не поспішай, зменш свій крок,
Озирнися, це і є життя, постій.

Ти мене надихаєш
Шкода, що не знаєш

2013

Я точно знаю, що ти існуєш,
Десь там, де мене вже нема.
Я точо знаю: мене ти чуєш!
Значить я живу вже не дарма.

Я б полюбив твої ріки й моря,
Глибокі озера й далекі океани.
Я б доглядав твої сади й поля,
В лісах розгладжував усі рани.

Я б полюбив тебе з ніг до вух,
Розчинившись між днів і ночей.
Я б любив тебе мовчки і вслух,
Живучи в зіницях твоїх же очей.

Я точно знаю: в мені ти існуєш,
Десь там, де вже пішла зима.
Я точо знаю: мене ти почуєш!
Значить я живу вже не дарма.

2013

Я так хотів знову жити,
Просто жити без боїв,
Де я можу себе загубити,
Так і не почувши тих слів,
Що так мене б надихали
Посеред буденності життя.
Мабуть, ми просто не знали,
Що пізніше вже буде каяття.

Я так хотів знову покохати,
Просто кохати, але все ж тебе.
В тобі я міг так мирно спати,
Забувши минуле, забувши все.
В тобі я міг серед хмар літати,
Долетівши аж до самих небес.
З тобою я можу крил не мати,
Та я б таки назавжди воскрес!

13.05.2013

И такое было и мы такими были,
Любви чувства и боль мы пережили.
На светлом берегу нашего сознания
Ещё свежи тёплые воспоминания.

2011

Я пам'ятаю ті гарні часи,
Коли був ще дуже малим.
Коли бігав ранком серед роси,
Я був не добрим і не злим...

Просто не знав про негатив,
А радість переважала над усім.
Жити б так, щоб час не плив,
Жити б так, ніби тобі ще сім!

02.05.2013

Ти не моя і я не твій.
Мені набридло жити в країні мрій.
Ти, неначе сонце, що пробуджує світ,
Виростила в мені кохання яскравий цвіт.

Ти, як та пташка, що так красиво й граційно літає,
Проте високо в небі, де моя нога не ступає.
Але чорт забирай, я люблю дивитися на це прекрасне створіння
І чекаю поки вона прилетить, набравшись терпіння.

Такої надзвичайної пташки я в житті не зустрічав,
Так ніколи ще не кохав.
А та світла небесна блакить,
Що навколо тебе, мою душу веселить.

Тож літай, диво-пташко, літай!
Але й на землю поглядати не забувай,
Бо є такий птах, що майже не літає,
Та зустрічі з тобою жадає.

2010

За окном снова кружит метель,
А по эту сторону так спокойно...
Я не мог думать так же вольно:
Рифмы уже покинули мою постель...

А я всё был в глазах твоих бездонных,
Словно меня там на век заключила.
Я хотел бы, чтобы ты меня отпустила,
Не смотря солнцем между рам оконных.

Этот золотой свет меня слепит,
Я не знаю как войти в темноту...
Перепробовал всё, даже слепоту,
Но твой нежний луч всё же летит...

Ещё хуже... Не знаю где тебя искать...
Может бить, ты на просторах суши
Или в небесном воздухе кружишь..
А, может, тебя накрыла морская гладь...

... мне тебя не сыскать...

2012

Мир не движется, если ты на месте,
Мир не прекрасен, когда мы не
вместе.
Мне бы эту дивную улыбку увидеть наяву.
Просто прийди! Хоть во сне, хоть и не зову.

2013

Знову слухаю музику наодинці,
Як роблю це в дорозі й на зупинці,
А ще від нудьги вмираю знову.
Так хотів би почути твої очі,
Почати все ж з тобою розмову,
Вдень чи серед темної ночі.
Немає насправді ніякої різниці...
Побачити б радість в твоїх зіницях!
Так хочу побачити як ти посміхаєшся,
А ще відчути тепло ніжних долонь.
Якщо б знав чому ти вагаєшся,
То пройшов би й через вогонь,
Щоб змінити все раз і назавжди,
Але ж я не знаю причину.
Ти тільки не покидай мене, зажди!
Я кохаю лиш тебе, мою дівчину,
Мені більше ніхто не треба.
Скажи, навіщо мені всі інші?
Так… краще спитати у неба
Чи поставити знак питання у вірші...

2012

Давай мы встретимся где-то!
Я буду суббота, а ты воскресенье.
И будем гулять с тобою до рассвета,
Веселясь, словно в день рождения.

И мне наплевать на все заботы,
И что после тебя идёт понедельник,
Ведь не даром же я суббота,
А ты божий день, как сочельник!

Верность, правда, честь..?
Предательство! Никакой романтики...
Люди суют нос, куда не стоит лезть,
Они не достойны и гроша, просто фантики...

Счастье, любовь, вера...
Верить не только в себя и в своих..?
Нет, на нас нашла какаято холера:
Влазим в дерьмо, поливая грязью других!

Ложь, зависть, предательство...
Вот, чем богат сейчас человек!
Время, когда царит душеиздевательство...
А истины почти забыты в наш век!

2012

Ти вбила в мені байдужість з першого погляду,
Перемістивши точку опори мого світогляду.
Ти приручила в мені колись самітника-вовка,
Вовка з душею серійного самовбивці...
Твої чари настигли мене, ніби кулі-мисливці,
Поціливши прямісінько в серце, з точністю стрілка.

І вже через роки ті кулі ще й досі там,
Мабуть, ще довго нагадуватимуть про себе нам.
Та і як їх звідти дістати? Вочевидь, ніяк...
Думаю, без операції це буде неможливо...
Хоча, до біса! Це для нас неважливо!
Хірург не потрібен для таких диво-залізяк.

Я готовий бути з тобою до життя темної завіси,
Блукаючи просторами зелених садів і засніженого лісу.
Я готовий потім стати птицею,
Щоб літати з тобою до теплих країв.
Міг би бути й струмком десь серед гаїв,
Щоб ти приходила напитись з мене водиці...

25.12.2012

Понад хмарами він летів,
Намагався наздогнати мрію,
Та зробити цього не зумів,
Втративши останню надію.

А що то була за мрія недосяжна
Він так і не сказав нікому.
Може, щастя чи любов всеосяжна...
Відомо лише йому самому.

Полюбляє дивитися в небесну блакить,
Мабуть, там вирують його спогади.
І, перенісшись у височінь на мить,
Він почувається орлом гордим.

В його погляді сум за тими роками,
Коли підкорювачем неба він був,
Коли керував потужними літаками
І нічого, крім них, не бачив і не чув.

Але зараз вже не здіймається до хмар
І землею ходить не власними ногами,
Бо одного польоту отримав шалений удар -
І залізний птах упав додолу шматками.

Проте наш герой вижити зміг.
І хоч всі польоти тільки в уяві тепер
І немає в нього обох ніг,
Він продовжує її шукати, бо ж не вмер.

2011

Немає людини, якій би міг сказати,
Що кохаю до нестями,
І у відповідь почути те ж саме.
Я довбаний інтроверт
І залишаюсь на самоті,
Запихаючи свої почуття в товстий конверт.
Відправник відомий, адресат у небутті.

2011

Я засинаю й прокидаюся з думкою про тебе.
Ти найважливіша для мене в усьому світі,
Одна лиш ти мені треба.
І я не знаю вже, що далі робити.

Щодня плекаю надію свою примарну,
Що здійсниться моя мрія і я буду з нею.
Ніколи не знав таку дівчину гарну:
Чарівну зовні та прекрасну душею.

Я намагаюся приховати свій сум,
Стараюся бути веселішим.
Хочу втекти від цих поганих дум,
Стати набагато спокійнішим.

Я втрачаю розум разом з головою,
Мені набридли безсонні ночі.
Лиш мрію бути з тобою,
Вдивлятися в твої милі очі.

Щодня, щохвилини хочу бачити тебе я,
Твій ніжний голос прагну чути,
Що здається мені співом солов'я.
Та як тобі все це збагнути?......................................

2010

В погляді твого зіницях
Я вбачаю чистоту,
Таку ж прозору, як воду в криницях,
Таку ж дзвінку, як правди істину.

2011

Ви пошлете мене світ за очі,
І я піду, нічого не кажучи.
Лину в небуття далеке,
Де літають орли та лелеки,
Де немає ні щастя, ні горя,
Та є давно омріяна воля.

2011

Йдучи вулицею, освітленою місяцем,
Я думав про все і про неї.
Не міг знайти в душі своїй місця,
Не було в ній вільної алеї...

2011

Коли почуття переповнюють душу,
Коли літає над хмарами тіло,
Я зовсім не хочу, та мушу
Знову стрибати у прірву,
Тікаючи від усього чи від самого себе.
Бо ж це все даремно,
Немає мене для тебе.
То ж хай буде в моїй душі темно.
Темно, як у тому лісі,
В якому блукатиму після життя завіси...

2o11