Сьогодні вранці було зимно
Зимова зимна заметіль
Заколобродила повільно,
Вилизуючи весь свій біль

Біля вікна, надворі, в хаті
Один лише єдиний сніг
Лиш двірники такому раді
Тепер робота є для них.

І на душі аналогічно –
Десь мінус двадцять, аж десь так
Холодний сірий ранок звичний
Ламається об дня кістяк…

Льодяно струменить до серця
Усе несказане й старе
і світлі крижані озерця
сліди лишають де-не-де.


21.01.2011

Когда я снова стану собой
Чернил достану, не буду плакать,
Корда прольется струей косой
Вдруг серебро на глухую слякоть

И озарит глубину души
Таким неверным, но теплым светом
Тогда вдруг я наконец пойму
Зачем мне и для чего все это.



2010 рік.

Січневе небо дивиться в вікно,
Та зір не видно, і в душі - смеркання.
Не знаю, чи нарешті це воно,
Велике, світле - може, це кохання?

Багато у цього чуття епітетів
І прославляють всі його без меж
У темній я кімнаті – шибки вибиті
І тіні обступають – не дихнеш

Чому гидке протиставляють гарному?
За лебедя не гірший ворон..
І корячись фатуму нездоланному,
Жахаюсь, опиняючися поряд.

2003 рік, січень

Все это так – и это все не так
И та маленькая рыбка
Уже не в Карибском море, нет
Она теперь здесь, плавает
В струях киевского воздуха
Пропитанного
Тленным и глухим
Вытекающим из переулков
И впадающим в наши июньские взоры.
В наши глаза, которые
Уже не могут требовать перемен

И почему-то всегда получается так,
Что ты приходишь, когда уже поздно и все твоего размера разобрали
И ничего твоего уже нет
И никому ничего не надо
И плохо это или хорошо – решать тоже не нам
Лишь бы как-то что-то или кого-то убить – каждому ведь свое –
Время-деньги-кого-то-на-худой-конец-себя

Останется только
Та маленькая рыбка
Последний герой. Survival of the fittest.

Коли я йшла до тебе
у ніжно-салатовім платті
Мені здавалося, що то не я крокую -
То саме літо вийшло на вулиці міста -
Такою сильною і світлою була.

Тепер я про одне лиш мрію –
Не загубить це відчуття.


2011 про 2010

Дякую, що не снишся
Дав перешумувати
Забути жагу божевілля
Втопити звіриний шал

Дякую, що не знаєш
Як боляче тріскали нерви,
Як зводила думку судома
Неначе на вістрі ножа

Дякую, що не снишся
Я вже тепер спокійна
Я вже тепер кохаю
Слава.., що не тебе!

...То було лиш етапом
Шляхом знайти себе.


26.05.2011