Як гарно вранці йти землею навманці!
Повітря так приємно освіжає,
Вже не холодне; й не спекотні промінці
Ранкові ніжно-ніжно зігрівають.

Ранкове світло косим променем ясним
Рельєфно вимальовує деталі,
І все здається випуклим і більш чітким,
Ніж в полуденнім сяйві споглядали.

Ось невеликий піднімається місток
Над темним дзеркалом води склепінням,
Вузенький водами виблискує струмок…
Підніжжя дерева ще вкрите тінню…

А зелень верховіть вологою блищить
(крізь крони світить сонячне проміння),
І невисокі, вкриті листячком, кущі
Поблискують в ранковому тремтінні

І навіть виступи на стежці незначні
Кладуть свої маленькі сірі тіні,
Малюючи химерні знаки на землі,
Чого вже не побачити опівдні.

25.08.2013