Автори /
Роман Голіней (1974)
Рубрики
/ Римована дійсність
Опис: Я утікав, не знаю і чому.
Щоб болі знов не стали до молитви.
Лиш сива лампа - мій замінник дню,
Як серце, що не може не любити.
Я утікав на полюси зими,
Ховався за стеблинами розлуки.
Які світи, які нудні світи
Із того схову вдалось роздобути.
І без зорі вода, неначе цвіль
Хо гріє кров та не дає спокою,
До чаю вкинув замість цукру сіль
І випив не помітивши розбою.
Чи то світає, чи то вітер стих,
Просіявши одвічне неба жито?
О, як я звик! О, як давно я звик
До серця, що не може не любити!
Щоб болі знов не стали до молитви.
Лиш сива лампа - мій замінник дню,
Як серце, що не може не любити.
Я утікав на полюси зими,
Ховався за стеблинами розлуки.
Які світи, які нудні світи
Із того схову вдалось роздобути.
І без зорі вода, неначе цвіль
Хо гріє кров та не дає спокою,
До чаю вкинув замість цукру сіль
І випив не помітивши розбою.
Чи то світає, чи то вітер стих,
Просіявши одвічне неба жито?
О, як я звик! О, як давно я звик
До серця, що не може не любити!