Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ксенія Зборовська (1991)




Огляди

  1. Лихоманка
    Крикнула ніч і впала
    До ніг моїх птахом пораненим…
    Брала зорі до вух приміряла,-
    Хотіла зробить з них сережки,
    Та місяць від злості зробився багряним…

    Сосна до мене вві сні прилетіла
    І якісь інші дерева.
    Хиталася лампа, як ззахмеліла,
    На ланцюгу за вікном під листям…
    А потім свята роса зняла
    Устами ночі жар із чола.

    Лечу між хмар, поряд з зірками,
    Біжу по сонній місячній імлі,-
    Пил із-під п’ят злітає цвіркунами,
    Серце – на небі, місяць – на землі.
    (2010)



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. *** (із циклу
    Дерева, дерева…
    Якби в їхнім листі
    Я шелест лиш чула,
    То серце б дрімало:
    Не чула б ні співу,
    Ні поклику долі, -
    Віршів не писала б…
    (2009)



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. *** (із циклу
    А що буде зі мною, коли вірш допишу?
    Може й нічого… Вросту у тишу.
    Зіллюся з нею, як змовклий дзвін, -
    Свій голос віддам квітам…
    (2009)



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  4. Чимось
    Безсмертно сумним,
    непохитним, але нетривким,
    дивним світлом
    солодким й гірким,
    п’янким словом,
    для вух не живим.

    І незмінно чітким,
    оманливим, біло-блідим
    твоїм поглядом
    змінним й чужим
    цілим дотиком,
    для мене смішним.

    Без миті старим,
    дуже нашим, але не твоїм,
    тихим подихом
    ніжним і злим
    і мовчанням
    до болю палким.

    Незакінчено тим,
    хто моїм не назвав і своїм,
    вічним злом,
    ще далеким і дуже близьким
    цілим дном
    дуже дивним, тутешнім, крайким.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  1. Ілюзії
    Тікай від ілюзій, як можеш тікай,
    Сіру пустку туману жени крізь думки
    Напиши про сум’яття і смілості край,
    Нехай екзерциси розкриють пастки.
    І порви те на шмаття, втопи у дощі
    Солодких алюзій, чужих перевтіх
    Облудливий шквал залиши уві сні
    І нехай вже замовкне той гомін без слів.
    Не тікай у хворобу блукань і благань
    Ти не вмієш ще просто у пустці рости.
    Розкрий інтермедію власних бажань
    І невдалу її ти кінцівку прости.
    (2011)



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. соло дощів
    відчуття вагаються в плинності: розбитись чи ні?
    солодкі струмені вічності, безмежі дощі...
    дощове соло вагомості, винайденості, виплаканості
    в тобі
    а ти чекаєш церковно-містичного присмерку
    палаючого сонця в яскравій пітьмі
    в тобі розлітаються ангели, залишаючи попіл із крил
    обпалених під небом Англії, стомлених, без сліз і сил
    ми без кінця знайдені, сплетені наче сон
    з цупкої тканини радості, суму, чиєїсь ліності,
    розіпяті на хресті смілості, дурості, забобон...
    (2011)



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25