Отак і наші сни з тобою…
Ті сни, що б’ються, ніби в бурю
Віти, у сліпі вікна.
…Отак і наші сни.
В них – впевненість,
Що травень
Посіяв в лоно ночі
Насіння пісні,
Ніжний і дикий
Крик факелу,
Кохання, що дивиться
У даль,
Світанок й горизонт
Щоб відшукати…
(2010)

Боса, у капелюсі…
Гори, ліси і море.
В голові – нескошене поле
І вірші…
(2009)

кожна мить і клітина -
це розряди свідомості
вибухові сполучення
якості,
безколірності пустки,
чорно-білої райдуги,
банальності.
задуха міст. руки
чиїсь у пошуку значення
"чому?"
не пошлість болісності.
відчування, виінакшення
вулиць, провулків
з сонності.
так хочеться відповісти...
відсутність питання,
плинності, данності.
виживання в цій грі
поза межею конфліктності.

будь ласка,
зведіть мости.

по нитці обмотувало,
стягувало, плутало...
десятки ниток, доль, життів.
чи це марно було?
тими путами
я вагалась,
каялась,
міряла сотні днів.
чи це плетиво,
чи вузли,
що збивають в нестяму подих.
замовкни!
чи ні - назви,
піктограми, що мають подив.
лише мить - і все шмаття вщент
запалало у блискіт страху.
подаруй мені казку ще,
дивну казку німого жаху.

сурогатное прошлое,
исписанное, испрещённое,
избитое до косточек
в горле.
сонное.
забытое в лунности, бедности
безысходности.
давай раздобудем смелости
в мелочи межсезонности?
(2011)