Колона суму ріже небо,
Коли дивитись знизу вгору.
Назавжди втратив ти кохання,
та любиш ангела свого.


Неначе зірка, вмить ти впав
з небес спокійних, чистих, білих.
Нарешті зрозумів ти те,
що іншим зрозуміти не під силу.

Тоді ти розмалюєш сум словами,
Чекай тепер своєї слави,
Ти зможеш, адже ти - світ миру,
Ти зможеш, адже ти - кохання.

Тобі,
Єдиному,
Коханому.

Чи, може, моя спроба
Полюбити
Знов летить
В Тартари?

Кара!
Кара ця – любов!

Хоча і щастя
Безмежне і
М’яке,
Як ранок

Візерунки
Маленьких вишиванок ночі -
Урочі. Романтичні,
Цікаві та незвичні

Як ти, коханий,
Неповторні...