Ти там один – Я тут одна
Між нами тисячі сузірь на небі
Мільйони кілометрів в просторі Землі
Слова,що хвилі поглинають дочиста

Стою за шибкою і тихо ллються сльзи
І в драмі цій роль в мене головна
Але не маю прав на монолог порожній
Та масок за спиною просто тьма

Ти ж на іншій стороні Великого Каньйону
І дивишся з екрану на витвір сценариста
І віддається гул дощу по павільйону
Але в душі байдужість ще років так на триста

Чекання ліміт вже давно закінчився наш
Тепер вже нікого ніхто не чекає
Ти у грі цій виконав функцію *пас*
Здається весь перед очима світ згас

І осінь прийшла – полотно розстелила
Тепер ми актори німого кіно
Загубили назавжди ми спільні вітрила
Світ для нас вже давно чорно*біле пано.

Порізані вени – забути про все
Втекти сам від себе назавжди
Де тіло не зможе побачити те
Що в книжці думок сторінок немає

Прошу відпусти із тенет небуття
Так просто забути про втому
Я хочу збагнути ковточок життя
Й нарешті дійти вже додому

Скільки днів ми вставляємо в серце ножа
Я тобі ти мені – наче все гра
І оаза самотня спекотного дня
Не віддасть нам краплину свого буття

Чому не навчились ми собі довіряти
Ти ховаєш усе у порожній стакан
А так хочеться тебе у обійми забрати
І упевнитись що це не кінець - не провал