якщо вечір укриє непрохано сумом

і осіння жура доторкнеться руки

уяви авантюру чи краще придумай

наче дехто для тебе віршує рядки


укладає старанно на аркуш паперу

недописану казку з обіцяних рим

невеличку відраду буденних істерик

зовсім-зовсім маленьку але разом з тим


усміхайся же подружко надперманентно

ніби журиться осінь одначе не ти

ніби саме сьогодні зуміли до центру

кілька тисяк казок із Поділля дійти...


18.10.2013р.

сьогодні і секта - лепта
якщо є у домі зиск
а голос як епілептик
що намертво рота стис

і люди немов гаруди
щоправда за папірці
підставлять і горб і груди
без міміки на лиці

хто має то хата скраю
не має то не біда
удома ж донька чекає
усміхнена і руда

панове голошу знову
у кого яких ідей
що лишимо попри слово
в майбутнє своїх дітей

не босі та безголосі
епіграф один таки
відкрите питання досі
ми дурні чи диваки?

11.09.2013р.

Захлюпало журливо нагорі,
у ностальгії пишуться сюжети.
Не стало серпня, знову догорів,
по собі залишивши для поета
преамбулу з опалого листка,
та кілька рим, які авжеж осінні,
і небо із очима жебрака
без натяку на сонячне проміння.
Немов одкрито сірості портал,
що заливає все у видноколі.
На місто знову сіється сльота,
січе обличчя попри парасолі.

04.09.2013р.

Ти мене у щоки не цілуй
я для того підставляю губи
бачиш он ведмедицю малу
місяць як цьом-цьомками голубить

ось і ти по ночі не дражни
стань іскрою запали цей вечір
зовом ошалілої весни
пристрасть доведи до кровотечі

точки актуальності наміть
і до "бою" дівчинко кохана
доки на вгамуєш яру хіть
я просити знай не перестану.



02.09.2013р.

В бокалі закипає "Джаніке",
дружина з ліжка муркотливе: "Хочу".
Я римам оголошую пікет,
до боку ямби! Все, міняю почерк.

На двох не стане, ну хіба що ріж.
Сьогодні, Музо, я тебе покину.
Не напишу посеред ночі вірш,
а "почаклую" з жінкою на сина.


28.08.2013р.

Ти мене на "чуєш" не бери,
сам візьму, якщо потрібно, чуєш?
Не дивись на мене із гори,
мов тукан на спілу маракую.
Я не фрукт, далеко ти не птиця.
Онде - руки, ноги, голова.
То скажи, яка між нас різниця?
В статусі? Ну в статусі хіба.
Але в тім не кращі, і не гірші,
а такі, які вже зроду є.
Ти - поет, я просто люблю вірші,
тут, як завше - кожному своє.
Не кричи, бо того я не гідний,
милий друг суворої пори.
Не герой, не кат, не винахідник
тож мене на чуєш не бери.

Вабила безшумно, як з'явились зорі,
біг у еро-думи з пляшкою й горням.
Зовсім я не дикий, може трохи хворий,
але то для тебе дівчинка ням-ням.

Вабила-палала і доволі близько,
напівголим тілом, наче вигина
ну, а я гадав лиш, хто оте дівчисько?
І чому сховалася в пляшечці вина?

***
Метро свою відкрило пащу
у ньому я по давній звичці
все ж буду мріяти про краще
до скла прилипши в електричці...
***
Гроза розгнівано над краєм
жбурляє блиски до баюр
усяк біжить усяк тікає
і тільки я немов стою...
***
Музо шли нас доволі різко
то ховайся то будь ніяка
бо згриземо тебе мов кістку
за воротами злий собака...
***
Під натовпу поспішні кроки
так гарно п"ється чорна кава
коли на все дивитись збоку
то й метушня якась цікава...

Я не буду дзвонити, та й мабуть писати,
бо на відстані слово горить у золу,
але знай, що при радісній зустрічі, брате,
обійму я тебе, наче степ ковилу.
Бо між нас подих дружби уплівся безслідно:
від часів інтернету до Йванових свят.
Пам"ятаєш чи ти, як на критику "Діда",
огризався невтомно, тоді ще "Медбрат"?
Пам"ятаєш чи ти дефіляду у Львові?
Городищенський ліс?І під Уманню став?
І як ми з Королем сперечались за слово,
бо "могучі" у вірш дехто з нас уписав.

Хай ми різних провінцій сини гонорові,
хай між нами і відстань і проміжок з літ.
Та я щиро надіюсь в майбутньому знову
обійнявши сказати: "Ну, Вітя, привіт!"

Замучені і заморочені,
бач ліплять горшки не святі,
до дивочекання охочі ми
без змін у своєму житті.

І бути би трохи жорсткішими
та читане правил ессе .
Б"ємо от апатію віршами
а далі? Ну хвиля несе...

Пасивність і рамки естетики
утримують всеж од звитяг.
Ми схожі на чайні пакетики
запарені в чаші життя.

01.04.2013р.

В "російську рулетку" зіграли з коханням,
у спробі найпершій шарахнув заряд.
Повільно втопаємо, наче Титанік
до царства міфічних ундино - наяд.

Побіжно ми грузним якраз серед ночі,
де вже не один корабель затонув.
Он Гера із Зевсом єхидно регочуть,
спіднизу глумливо сміється Нептун.

Наразі ж ректися запізно на зброю
- А того обрала? - Чи вибрав я ту?
Хіба ми не знали ще досі з тобою :
Амур, той ніколи не б"є в холосту.


29.12.2011р.

- Трохи божевільні ваші авантюри,

іноді незвичні, ніби гей - парад.

Та яке снодійне! Хай Морфей пожурить,

я вас забираю в ніч на променад.

А сьогодні, пані, наче блідолиця?

Не дались спокусі? Чи це так гребе?

Спокійніше - файні, вам так навіть личить.

А це крові згусток? Знаю я не все?

Ще скажіть, чом голі? Діли де пожитки?

Як-не-як летіти до князів в оплот.

Ви, як завше дивна, пані Маргарито,-

від землі, піднявшись, миркнув Бегемот.

21.12.2011

Щодо мого хисту - визнаю несміло,
Натякнути ви все ж могли раніше
ще до дефіляди, бо врубало тіло
от і понесло на одні лиш вірші.
Кави філіжанку? То звичайно можна
-"Сходжу я по чайник"?,- Зупинили - "Ні" !
І хлебтав "Поляну" усю ніч, отож бо
Все ж не я, а ви грались в шпигунів.
Ну а вже сьогодні кличете до Львову:
-"Все буде в ажурі", радий до нестями.
-"Так, звичайно, пані, я давно готовий.
Але стоп!!! Даруйте, запитаю в мами"...
14.11.2011р

Веселе писати хочеться!!!
Привіти ж я чую від неї:
сумна дебошира осінь-ця
вплітає свій подих хореям.

Про хмари писати змушує.
І серце поета не в лад
турбує густим неспокоєм

наразі ж мене і душу всю
у кокон плете-замотує
осінній павук-шовкопряд.


13.10.2011

Тікати важко,чекати страшно

заздалегідь.

Мовчати мусим,занадто дусить

тягар лахміть.

Країна пилом летить щосили.

Та от куди?

Учора знову хотіли слова,

взяли борги.

Ми- іпотека і недалеко

наш апогей,

А хтось озвучив: "Жить стало лутше,

жить веселей".


27.03.11

Три кОльори неба - букет надвечір"я.

Триколірним небо сьогодні було:

тандем ночі-дня і посмішка звіра.

Сучасність ескізи творила його.
***


Вгорі майоріло блакитно-поспішним,

і тішило погляд яскравістю дня,

та хтось невблаганно, хоча й дуже ніжно

край неба червоним ледь-ледь відтіня.



Ще промені сонця торкали кімнату,

а вись вже багряно сміялася в очі,

хоча досить тихо, проте заповзято

Сурміло у небі нічних заохочень.
***


Три кОльори неба- букет надвечір"я.

Триколірне небо над чорним женцем

розходилось оскалом лютого звіра,

і бавилось ніжно зефірним свинцем.


30.05.2011

-Пані файно, файно та благаю
призакрийте декольте своє,
ліпше я заварю з м"яти чаю.
- А... у пана жінка вдома є?!!
(Защемило, наче пилку туя.
б"є три слова гірше карате)
- Біс в ребро,нехай розчетвертує
привідкрийте пані декольте.

Сьогодні осінь, явно, справжня-

дощами зранку місто дражнить.

А лист, на краплю сонця схожий

пронісся стрімко в далину.

За ним услід двірник з мітлою

хтось збоку трусить парасолю,

а хмари чубляться, чи може

вершки збивають. (А кому?)



Сьогодні осінь ох мінлива

от-от почне наступну зливу.

Лиш я нестримно й невблаганно

іду до паркових алей.

Там кіт із листя дикий хижий

вершки хапливо з неба лиже.

А поруч нього дивна панна

і кілька золотавих фей.

09.10.2011

- Привіт, улюблений мій брате!
- Здоров, а ти чого до нас?
- Ну... розкажи як Євро, НАТО?,
коли оплатиш борг за газ?...


Агов, малий, ти що не чуєш?
- Закрили тему!!! (ігнорую)
Я підписав усі угоди!!!
- Ти про оті- східностоличні?
-Про них, авжеж. А із нагоди якої кинув рукавичку піднявши ціни ?
- Хм...цікаво.Давай назвемо то ексцесом.
А хочеш кращі мати справи, то розплатися ГТС-ом.

-Завжди ти так! Все тиснеш й тиснеш...
-А що і досі не збагнув?
Молодший йде у пацифісти,
а старший, вибач на війну.

06.10.2011

У моїх грудях дивний щем
од руху ніжності, довершень
сьогодні бачив тебе вперше.
Ти танцювала із дощем.

А душу било наче світло,
уява черкала картину,
а ти нестримно,мов дитина
сміялася на пару з вітром.

Та нереальна ця омана,
дала й забрала водночас
у мене втіху, бо нараз
ти утікаєш до туману.

16.04.2011

Лиман казковий у тумані.
Нарешті вітряно, Кураж!
Осінні римо-переплети,
а моряки словесно п"яні.

У небо йде на абордаж
армада сонячних поетів.

04.10.2011

А ми гуляємо з тобою в ранках осені
пастельне диво
ти щаслива
постривай.
Можливо ключника гарнесенько попросимо
відкрити нишком
ту задвижку
що у рай.,
А ми літаємо з тобою в райській осені
сади Едема
та дилема
підожди.
Хіба не було нас давно уже попрошено
додолу пішки
в землі грішних
назавжди.

04.10.2011

Сумуємо у золотій порі
і я і муза.Жовтня перші хлюпи.
- А може сходимо...
-Куди? До римарів?
-До них мала, іди уже на руки.

Подивимося на чужі хореї
сплетіння рими, злив осінніх плач
- Що кажеш? посміхаються ідеї?
та ми сьогодні просто,як читач.
І не проси!
не буду все одно
писати я.Не дуйся, ти ж пробачиш?
Хоча знайомі і не так давно,
ти знаєш добре, що я за ледащо.

01.09.2011

Офіс штамп акциз рахунки скоби
Меркантильно
Смішно буржуа
А таких як ти давно не роблять
а таких як ти
уже нема
(Та котра шепоче смішки вітру
плачеться хто космосу в плече
вже не наша і чужа для світу
шизофреник кажуть...я про це)

Капітали варяться у злобі
Кроманьйонця тішить
капітал
Офіс штамп акциз рахунки скоби
а таких як ти
в "безпечний зал".

28.09.2011

Мільйон окрилених ілюзій:
У голові вирує кратер.
Не чародійка і не муза,
а я так хочу написати
тобі про казку не у небі.
Про дивних фей,єдинорогів
і не жебрачка і не леді,
а я послав у не дорогу,
до тебе щиро, не в конверті
несказаний не мемуар.
Ти не мисливець і не жертва...
А я далеко не казкар!!!

У голові вщухає кратер:
мікрон окрилених ілюзій,
не встиг тобі не дописати
і не коханці і не друзі!!!

24.09.2011

А герцогиня наголоси глумить
у своїх віршах, і до чашки чаю
жує русизми, наче кара-куми,
та свита то із радістю читає.
А вас, Поете? Що? Завела школа
у певні рамки? Ну, мені пробачте
вона в рядках усміхнена і гола,
А ви їй про ідилію тлумачень.
Можливо off на хвильку мозок?
і прочитайте тільки серцем
як не Поет.... Що-що? Непросто?
А! Я й забув!!!В вас титул- герцог!!!

А герцогиня наголоси глумить!!!
А герцогиня наголоси глумить!!!

22.09.2011

Герой не одного катрена,
плаття чудне.., на босу.
Заходить у місто повз мене :
- "Здрастуй. Приємно. Осінь"

Злива, туман і пензлі
в кошику складені стильно.
Губи мої замерзлі:
- "Пані, взаємно.Прихильник".

Не гукайте пані свого серпня,
то історія...Приємна хоч доволі.
Ви спочатку були наче зверхня,
потім подобрішали... і голі
почуття впустили до кімнати.
Натяки, а далі знову й знову,
але я хлопчина не галантний,
тож облишив казку про три слова.
Натяки скінчились і ми з вами
Перейшли до (як би це сказати?)
Ну, коротше, зайнялись...віршами
і заснули десь в годині п"ятій.
***
П"ється кава вдома на балконі,
згадую...а серце наче терпне.
Ми ж і справді були в "Міжсезонні",
Але, Пані, не гукайте серпень!

Сон мій порушив аж надто п'янкий
подих бажання.
(чи смак поцілунку?)
Запит у темряву: "Хто там такий?"
Тиша в кімнаті...
А може чаклунка
в гості до мене із димом осіннім,
як у казках
(це ж без граму вина!)
Дивлюсь- танцює, бадьоро так..
з тінню
(Мабуть моєю , тут інших нема)
Лячно стає...сам до себе-
(ідеї?)
Та посміхається хитро мені.
Вголос :
зла відьма чи добра ти фея?
-Дурник...фантазія я в голові!

Скаче знову "дельфін" між рядками
без дзвінка і всіляких запрошень
Я з дитинства дружив з помилками
і прекрасно їх вписував в зошит.

Хоч постаршав я звісно роками
Та ніяк, все ніяк не залишу.
Я і досі дружу з помилками,
а це значить єдине- я ПИШУ!!!

В темну ніч і ромашкові ранки,
коли міцно тримаєш подушку
розкажи мені все, без останку.
Хоч уголос, а хочеш на вушко.

Розкажи,як блукала із вітром
Куртизанкою була де трішки,
Розкажи як подавлена світом
крила втратила...й рушила пішки.

Що ховаєш за гордою маскою?
Куди котяться каплі монстери?
Я назву тебе іншого казкою,
На своєму ж запишу папері.


02.09.2011

Три крапки бруду
тепер усюди
Покаже груди.
Зате у глянець.

Три крапки злості,
як шумні гості
гукають тости.
Біжать у танець.

Три крапки болю
від алкоголю
чи то у долі
не все в порядку?

Буденні хащі
розкрили пащі
прожити б краще
свої три крапки.

01.09.2011

Ніч неземна, мальована, казкова
Ніч не моя, та інша...кольорова.
Проілюструє на краєчку світу
живі етюди вогниками світла.
Розпише вись у кольорові стебла
Чудний дует: анархії і неба,
та прийде час затихне неповторне
полярне сяйво
в тиші біло-чорній.

24.08.2011

Ми занадто загралися в сильних,
Огорнулися дивними хобі.
Ми драйвові, ми файні, ми стильні,
Які хочеш, та тільки не добрі.
***
Ми занадто багато голосим
Про високе, моральне, про волю.
Продаємо, одначе, за гроші
і державність, і правду, і долю.
***
Ми занадто загралися в Бога,
зупиняємось в черзі до раю.
Марний вислів тамує тривогу:
"Ненароджені не помирають"!?!

21.08.2011

Хто це спеку сховав у клітку?
Куди зникли: відмичка, ключник?
І дощі стукотять- Тирани!!!!
Де взяли вони, кляті право
Запроторити мовчки літо
поза грати перисто-злючих.
А хіба ще не надто рано?
Не спіши моя золотава...

Я в блокноті відкрию клітку
Напишу: "Повернувся ключник"!
Піднімайся скоріше вгору!
Ще і ще , то занадто низько!
Лети в небо бадьоро літо
стань яскраве, на мить пекуче.
Сонця промені вилий морем!
Золотава вже надто близько.

У небі нічному поселяться
мала і велика ведмедиця.
Ще солі насипе доріжкою
мені невідомий чумак.
У небі нічному ліхтарики
вмикають оновлені карлики.
Розбудять своїми усмішками
поета півсонного смак.

Мій погляд допитливо-зморений
гулятиме там поміж зорями
можливо натрапить у лігвище,
де щойно заснув скорпіон.
А щастя шматками незримими
блукає з космічними римами
далеко-далеко, та ніби ще
в кімнаті поета під сон.

Я сьогодні ніякий, не ніжний не злий
а емоцій феєрія глИбоко-глибоко...
В термос.
Будь іскрою!!! Дай вибух!!!
скоріше його привідкрий
Покажи мені моє
інтимно-улюблене стерво.
Запались і згори, але поступово...
детально.
Щоб і місяць і зорі здивовані були,
щоб плакав
молоденький амур
покидаючи втомлену спальню,
Я зроблю це для тебе!!!
Ко прийдеш додому ніяка.

05.08.2011

Стихає місто в літній вечір,
сон опускається на плечі
обрізаних тополь.
Гроза співає без упину,
з небес жбурляє на долину
розтяжливий бемоль.

Вечірнє небо, наче пава,
розпочинається забава
малюють кольори.
Не розумію із оселі
Хто пише небо аквареллю?
Художник де сидить?

"О. Небо"
Осіннє небо присмаку вологи,
плаксиві хмари пальцем розмішай,
і забурлять окрилено тривоги,
немов у філіжанці свіжий чай.
Приємний дим малює силуети..,
та все мара, лиш спогади забуті.
Осіннє небо - крила для поета,
лише б зуміти ними розмахнутись.


02.08.2011

-Аве, Вова, "друг мій милий",
ну, заходь, давно чекали.
Ти чого з напівмогили та й до нас?
Поприбирали..?!
Що втомився із дороги?
Пригощайся...ти не палиш?
То кидай на крісло ноги,
вип"єш чаю...може кави?
Гей! Тихіше, в нас тут гості
на оглядини липневі.
Чом не спиться на помості
всенарадному вождеві?
Прагнув ти не вбивств, а волі?
Та не грайся у святого.
Зрозуміло, нащо Колю,
а родину всю для чого???
- Милосердя то слабкому,
сильному потрібно крові.
Я був мозком легіону,
легіон був не готовий!
І було потрібно вкласти
сильний поштовх для початку...
- Тихше, мій ентузіасте,
тихше, Ленін, все в порядку.
Ти у нас "душа святая",
ти боєць на барикаді!
Що? Пора уже? Світає?
Ну, заходь....Будемо раді!


25.07.2011