Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Лариса Омельченко (1967)

Інфо
* Народний рейтинг 4.816 / 5.49
* Рейтинг "Майстерень": 4.588 / 5.41
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.735
Переглядів сторінки автора: 84896
Дата реєстрації: 2011-07-26 23:09:25
Звідки: м. Підгороднє Дніпропетровської обл.
У кого навчаюсь: І.Драч, В.Маяковський.
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2015.02.15 12:55
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Працюю у бібліотеці. Пишу вірші, малу прозу, дитячі п'єси. Маю власну поетичну збірку "Стосунки", кілька публікацій у колективних збірниках. Часом друкуюся у пресі. Є публікації на сайті "Захід - Схід". Займаюсь краєзнавством.
2005 року здобула І місце в обл. конкурсі "Війна без права забуття"(Дніпропетровськ), 2008 - ІІІ місце в конкурсі малої прози "Сила малого" (Луцьк). У тому ж, 2008, році стала лауреатом поетичного конкурсу "Поетичний вернісаж "Троянди й виноград" (Київ). 2009 - І місце у "Рукомеслі"(номінація "Лис Микита" - твори для дітей"). 2010 - ІІ місце у конкурсі оповідань Благодійного фонду "Дитячий малюнок" (Київ).2011 - Приз глядацьких симпатій на фестивалі авангарду "АВАЛгард"(Харків), ІІ місце на поетичному фестивалі "Підкова Пегасу"(Вінниця), і там же, у рамках фесту, - перемога в конкурсі інтимної лірики.

Найновіший твір
Обітниця

Він ступав по життю
Легковажно, розкуто й самотньо.
Він був просто нічий,
Бо йому не потрібен ніхто!
Їв Різдвяну кутю,
Буде й паска – пахка, Великодня…
Стигне ковдра вночі,
Й на цвяху - одиноке пальто…

Він нікому не винен
(Так, принаймні, було до сьогодні).
Обіцяночок мантри
Ні до кого ще не приміряв…
Мав любов до загину -
У душі, аж на самому споді:
Зрозумів це не завтра,
А по тому, як воїном став.

Він пішов на війну –
Боронити занедбану матір.
Не питай, що дала тобі -
Краще в себе про це запитай!..
Він у пекло пірнув,
У сусідом роздуте багаття,
Закривав очі братові,
І шептав: «Помстимося. Прощай…»

Бачив сотні смертей,
Рахував кольорові світлини:
В того - двійко хлоп’яток,
А в цього - аж троє дівчат!..
І сказав він на те:
«Коли, Господи, я не загину –
П’ять разів стану татом,
Найкращим татуньом із тат!»…

Він живим залишився -
Обітницю дав перед Богом…
Він знайшов свою долю,
Бо скільки ж незайманих вдів!..
Як синок народився -
Лелека не йде від порога:
На, козаченьку, доню,
За нею – ще трьох близнюків!

Він любив свою матір –
Знекровлену, босу і хвору,
Бачив рани… Натомість
Невістку привів залюбки!
Крізь потухле багаття
Добрався до власного двору…
Ну, а прав на самотність
Вже немає, старі парубки!

3.01.2015.