Автори /
В'ячеслав Шестопалов (1990)
|
Рубрики
/ СІРА КНИЖКА
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Три пори
•
Miseratio
•
Екстаз Емілії
•
Гедеон Кальб
•
Ікар ХХІ (антифон)
•
Він / Романтика (брутальне)
•
Ксанка
•
Думки про стелю (диптих)
•
Море Ч.
•
Миші
•
Осінь
•
На Сіоні
•
Берег Слонів
•
Ти
•
Яма
•
Висота
•
Canis / Lupus (диптих)
•
Марія
•
Яблуня
•
Майстер
•
Не доля
•
Метелик
•
Я був / Сатана у каві
•
Ім’я
•
Монстр
•
Ванна
•
Світанок темряви
•
П’яниця
•
Проти Музи
•
Травень
•
Легше
•
Основи жорстокості
•
Готичний сад
•
Святий
Переглянути всі твори з цієї сторінки
«Яким є незмірне щастя?»
«Матусин кисіль у чашці».
«Матусин кисіль у чашці».
Не жалій ти ні друга, ні ворога.
Та й ніколи не вжалять — тебе.
Та й ніколи не вжалять — тебе.
як сумно ходять по підлозі павуки
як гучно кров плазує венами руки
як гучно кров плазує венами руки
Гедеон витягає із ребер обсмоктане серце
Та ховає щоранку його до старої коробки.
Та ховає щоранку його до старої коробки.
вітер дмухав
квітки-іриси
квітки-іриси
Я можу тебе розлюбити: я вільна людина.
Не вічне Кохання — не вічні з тобою і ми.
Не вічне Кохання — не вічні з тобою і ми.
Коли зірка вмирає, скидає обпалену шкіру.
І, паруючи, з ванни шпаркої ступає надвір.
І, паруючи, з ванни шпаркої ступає надвір.
я вирощую груші — він вирощує гори
я запалюю свічку — він підпалює зорі
я запалюю свічку — він підпалює зорі
Черкаське море, а що ховаєш?
Повзеш поволі за обрій білий.
Повзеш поволі за обрій білий.
на серці багато дірок
аж витекла благодать
аж витекла благодать
Жовта луска
на землицю
на землицю
На Сіоні Будинок Синій,
Там, говорять, живе Він;
Там, говорять, живе Він;
На березі Моря-Без-Імені з тобою я поруч сидів,
І був отой берег засіяний увесь черепами слонів.
І був отой берег засіяний увесь черепами слонів.
Твоє серце — капустина: теж зелене і туге.
Приросло тобі до спини та й додолу її гне;
Приросло тобі до спини та й додолу її гне;
Твердолобі поля умивалися
І гойдали потоптані палиці.
І гойдали потоптані палиці.
У верхів'ях морозне повітря;
Скавучить і біснується вітер,
Скавучить і біснується вітер,
Собака іздавна в Людей за соратника;
Одвіку всім Пес за кудлатого братика.
Одвіку всім Пес за кудлатого братика.
Баба Марія, згасаючи, мріє.
Сіє в подушку волосся і вії.
Сіє в подушку волосся і вії.
І б'є, і б'є! довбе й рокоче!
Трясе дахи незрілий град:
Трясе дахи незрілий град:
Смутно ковтаючи слину,
Всівся на лавку лялькар.
Всівся на лавку лялькар.
Дов'язує вузлик знеможена Доля
На нитці Усесвіту, битого ерами;
На нитці Усесвіту, битого ерами;
Ми лежимо, живі ще трохи.
І помремо від ран, знемоги.
І помремо від ран, знемоги.
Ти ж багато зі мною терпіла!
Майже вірила: Щастя — це я.
Майже вірила: Щастя — це я.
На червоній планеті Артан-Із я знесилено ліз,
А вдома — сніг! Я б тебе гріти під ковдру ліг.
А вдома — сніг! Я б тебе гріти під ковдру ліг.
Смутно ковтаючи слину,
Всівся на лавку лялькар.
Всівся на лавку лялькар.
Ти нишком набрала у ванну води;
За спиною — шурхіт м’якої ходи;
За спиною — шурхіт м’якої ходи;
Чаша наповнена тріснула в далечі.
Хмарки прив'янули, ночі чекаючи.
Хмарки прив'янули, ночі чекаючи.
Джміль гуде, сопе задуха.
Срібні мухи понад вухом.
Срібні мухи понад вухом.
Не кради мене в мене.
Ще й отак натхненно.
Ще й отак натхненно.
Ти коло вікна сидиш.
Читаєш у книзі вірш.
Читаєш у книзі вірш.
Легше боятися. Влазити в пута.
Нишком забитися, цідячи кров;
Нишком забитися, цідячи кров;
Чому ви народжуєтеся з лапками
І бігаєте безпорадними оченятами?
І бігаєте безпорадними оченятами?
Місяць іклом крає небо: чорний сон.
Сіре гілля: кволі ребра в лапах крон.
Сіре гілля: кволі ребра в лапах крон.
Не відав ніхто, звідкіля він і взявся
Та як він у браму фортечну ступив;
Та як він у браму фортечну ступив;