Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Олександр Марчук (1995)
Я відчуваю, ти мене читаєш, як книгу, що покрита полотном,
Останнього романтика ти знаєш, він хоче бути радості теплом…©



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  • •  Я дякую Тобі за вічне світло
    Я дякую Тобі за вічне світло,
    що завжди буде жити у серцях,
  • •  Останній подих
    Останній подих вітру я почую,
    втечу у синю неба височінь,
  • •  Два янгола
    Він згадує холодні дні зими: нікчемний, безтурботний і самотній.
    Його весна, за обрієм тих стін, які мовчать, на ніжності голодні...
  • •  Вічні Мрії
    Це пустота. У місті вічна злива.
    Асфальт дріма, алмазом він блищить.
  • •  Останній Романтик
    Я відчуваю, ти мене читаєш,
    Як книгу, що покрита полотном,
  • •  Самотній ангел
    Пусті кімнати – білі коридори,
    Загублений між стінами життя,
    • Переглянути всі твори з цієї сторінки