Народе, подивись навкруги!
Хіба для цього наших пращурів кров лилась?!
Ах, чортові наслідники,
А ви всеж Клялись.

Дніпро так сумно тече...
Через краіну чорноти,
А біль за Украіну серце пече!
Що,Народе, не чуємо ми запах прірви.

Да піднєміть же свої очі
Невже до цього нас закликав святий Тарас?!
Що лежимо на зручному боці!
І не хвилює, що у душі та в голові в нас!

В Великий смітник перетворилась Украіна!
Хіба зникла любов?
Що байдужа стала земля рідна?!
...в мене у судинах вже кипить кров!

Неосвіченість панує нашим краєм
Лихослов"я в нашу мову пророста,
А ще про прекрасне життя розмовляєм
Не помічаючи як йдемо до цвинтаря!

Ми поскудимо наш рід козачій
Михайло,Софія,Андрію припадаю до вас чолом!
Лише здержіть цей темний вирій
Чи,Народе, може соромимось бути хохлом?

Народе, подивись навкруги!
Поля,села,міста,небо синіє...
Тай давайте за Украіну всі поставимо свічки.
І хай вона молодим деревом зеленіє!

Хай зеленіє в світі праці та пізнань!
І віддамо нарешті нашим пращурам дань!

Черговий жовтень, на душі роздрай!
Щось тремтить, хочеться...
І очі хоч портвейном заливай
Може ця хвиля самотності скотеться?

Осінь насипала золота на землю
Поля в ранковому тумані,
Десь селянин затягнув пісню жовтневу-
сумну,про кохання,що солоне в серцевій рані...

Не буде сонця вже того,
Що красив церковні бані в огняне.
Охопленний мотузками- так холодно
І душа від незрозумілої туги реве!

Серце все б"ється у полоні:
Осінь мій спокій вбила
І гвитами ріже у скроні
Жовтнева журба.Яка мене полонила!