Пухкі губки Галюні ледь надуті, ніби незграбний паж щойно розбив її улюблену вазу. А оченята! Великі карі очі обрамлені довгими віями, що пурхають, як крильця метелика і виробляють таке! Вони то опущені, долу як в смиренної черниці, то дивляться на тебе так благально, ніби ягнятко перед закланням, то здивовано кліпочуть, і дивуєшся, чому Галюня не злітає, ніби ластівочка від того тріпотання. Флірт – велика наука! А вже, що роботяща наша Галя – то тільки дивись! Крутиться, як білка в колесі. Ні, вона не любить давати уколи старим бабам і дрібним замурзам! Але, якщо завамбулаторією запропонує залишитись на годинку після роботи, розписати, там, лікування кому або в район за чим поїхати – Галюня завсіди готова!
Живе Галюня зі своїм новоспеченим чоловіком Бориком недалеко від ставу у маминій хаті. Мама, дай Бог їй здоров’я, не тільки хату доці лишила, а і щомісячно допомагає матеріально з далекої Італії. Чоловік теж не мозолить очі вдома, а заробляє грошенятка, які Галюня вміло використовує для власних потреб.
Одна гриза – село маленьке, відпочити, розслабитись красивій молодичці ніде. Шукай сама собі розради.
А тут – подія! Холодильник на медпункті поламався. Треба в район везти, ремонтувати. А хто поїде? Ну хто, як не Галюня! Краще ж з майстром ніхто не домовиться.
Отож Галя стоїть біля дзеркала. Ну де ще є такі красуні? «Плейбой» відпочиває. Венера Мілоська та Галюня – найкращі пані в цілому світі! Але білизна у Галі краща ніж в античної суперниці. Вона навіть панчохи з поясом одягла - Борик подарував їй, щоб була як в кіно! В Києві придбав, у бутіку!
…Ну, що вона тут робить в цьому задрипаному селі? Тут же не знають навіть, хто такий Гальяно! А одягаються? Літом – вицвілий (певно ще бабцін) халат, зимою –куфайку! Ів Сен Лоран – для них не авторитет. А з імені Коко Шанель вони знають ко-ко – кури так квокчуть, «Шанель» – якщо і знають – то китайську підробку яка смердить, аж в корови молоко кисне.
Сукня з хвилюючим глибоким декольте. Так, і тут Венера програє! Ну, на що в неї дивитись?! Ні інтриги, ні об’ємів. А тут – і загадка, і відгадка – два в одному! Галя сама себе зараз так любить, що могла б розцілувати.
Задоволена собою Галюня виходить з хати. Борик порається по господарству.
- Борику, я сьогодні у відрядження їду. На обід не жди. Цьомочки, коханий!
Борис лише захоплено проводить дружину очима. Поцілувати не сміє, бо лишень вийшов з хліва і виглядом, та й запахом, не пасує псувати настрій дружині.
Шофер молодий, гарний… Сідають в кабіну, холодильник в кузові. Їдуть. Старенький «ЗіЛ» торохтить розбитими вулицями села. Її в «Ламборджині» возити треба, а не в цій розвалюсі! Галя закопилила губку. Та швидко образа зникає, а на її місце випливає цікавість – чи помітив Гришка, шофер, яка сьогодні Галя красива! Помітив! Он як з під лоба зиркає. А якби він бачив її таку, як сьогодні зранку, біля дзеркала! Він би вмер! Одної минути вмер би. Для наших, сільських то в фільмах тільки можна побачити. Та й Зінка його одягається не в бутику , а в четвер на базарі. А панчохи в неї, якщо і є - то бабині, вона ними квочку прив’язує, щоб не тікала.
Тільки за село виїхали, Галя почала діяти:
- А ти снідав вдома? Я тут в дорогу зладнувала. – і так, ніби ненароком до торби з харчами хилиться, а з пазухи два пухкі колобочки до носа шоферового - тиць!
- Та… то… Нє… - за м’явся від неочікуваного напору той. – А може тамо заїдемо за скирту та й поснідаємо? Що ж добру пропадати! – опам’ятався, як Галя сіла рівніше.
Солома! Вона ж панчохи може порвати! І пояс же… Ну добре, якось викрутиться. В крайньому разі – підсуне в кишеню його шкіряної куртки. А потім так само потай витягне. Не можна, щоб така краса схована була.
Легкий фуршет в стилі «кантрі». За ним дефіле (все за сценарієм). А зараз - стрип-данс, і…
Вже завели «ЗіЛа» в район їхати, а тут… То ж осінь, дощі пройшли. Кругом скирти зорали вже… Машина буксує.
Гришка згадує Галіну маму та її бурхливу молодість, кляне сніданок. Промучились години зо дві. Машина тільки глибше в ріллю влізла. Ну, що ж, ніде не дінешся, мусиш на Чумацький шлях виходити та допомоги шукати. Як на зло «жигулик» з села їде. Спинили. Поки розказали, як влізли в те болото, поки шофер легкової нареготався…
- Що, невже гриби під скиртою шукали? – не вгамовується .
«От до чого бувають люди наглі і злі. Бачиш, що в біді –поможи. Нє, регоче!» Галюня зібралася з силами:
- Ти б краще в село за трактором поїхав, а не ржеш!
- Тільки ти те… мовчи там… - додав Гришка.
- Ага, скажу, що занесло вас за п’ятдесят метрів з траси аж до скирти. Дорога ж мокра! Пролетіли. І в скирти затормозили… Га - га – га!!
Приїхав трактор. З горем витягнули «ЗіЛа» десь вже під вечір.

…Так. Зараз головне, щоб Борика ніхто не настроїв на неправильний лад. З порога - сльози:
- Тай нащо мені той холодильник був?! Нащо та солома здалась!? Так вимерзлась! Так вимерзлась! Хай би там той холодильник і вщент розбився! Придумав, дурень, холодильника соломою обложити, бо в габарити стукається! Ніг не чую. Завтра зляжу! Точно зляжу! Бору, в мене всі ноги, аж по коліна мокрі!
Бора ноги спиртом розтирає, ковдрою замотує, на руках в ліжко несе… Бо треба вміти! Жінка, має бути хитра – то її чоловік любити буде всякий – і свій, і чужий.
На ранок все село висить на плотах і чекає, чи буде Галюня з синцем? А дулі вам!!! Не на ту напали! Треба знати, як з чоловіком говорити!
Галюню сьогодні проводить до роботи її Борусик. А що? Хай їм повилазить! Не будуть зі своїми порадами лізти до мого Борика. У нас ЛЮБОВ!!!
Ах, як завидно їм з-за плотів! Ах, як розпирає розказати Борикові свою версію вчорашнього трафунка! Ха! Кому вірить мій чоловік? Звичайно своїй мармулядці. А сільські брехні він слухати не буде, бо хто в тому селі не заздрить Галюні? Та всі заздрять. Її красі, її гардеробу і головне – її сексуальності… і розуму!
От вже й амбулаторія. Галюня саме цілує свого Борусика , коли з дверей вилітає Зінка, Гришкина дружина, а в її руках звивається, злітаючи вгору пояс для панчіх…
- Ах ти ж ….! Зараз я тобі ті шнурки на шиї закручу!
«Панчохи то я забрала й зразу наділа, а… Блін!»