Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011)
|
Рубрики
/ "Провесінь" (1971)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
Венера, якої не стало
•
* * *
•
* * *
•
ВЕЧІРНІЙ ЕТЮД
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ОСІННІЙ МАЖОР
•
ТРИПТИХ КОХАННЯ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
СВІТАНОК ГРЕЦІЇ
•
* * *
•
СЕРЦЕ
•
Остання колискова моєму дідові
•
* * *
•
ЛЕЛЕЧЕ*
•
П’ЯТИПЕЛЮСТНИК
•
* * *
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Між білими руками піаніста
І чорними руками хлібороба
І чорними руками хлібороба
То було, мов казка предивна.
То було, мов казка прадавня.
То було, мов казка прадавня.
Моя найкраща пісня ще не виспіла,
Не вигрілась на щирому вогні
Не вигрілась на щирому вогні
І мені захотілося власної пісні,
(Є ж своя
(Є ж своя
Скінчивши буденні справи,
Змийте втому на лицях!
Змийте втому на лицях!
Сонцевидий ранок. Мрійний овид.
В’ється стежка,
В’ється стежка,
Небо всеньке в зірках,
Мов мундир у медалях.
Мов мундир у медалях.
Кажуть: зелений, ранній...
Ранній, бо рано відчув,
Ранній, бо рано відчув,
Терикони.
Тополі на обрії.
Тополі на обрії.
Йде по вулиці жінка літня,
Світиться, мов зірка досвітня.
Світиться, мов зірка досвітня.
А що станеться так,
Я не мав і на мислі…
Я не мав і на мислі…
Міського в нас – лиш одіж та манери,
Та, мов дроти високовольтні, –
Та, мов дроти високовольтні, –
Чолом тобі, спохмурене чоло
Мислителя!
Мислителя!
Матері посадили край шляху
Терпкі свої болі,
Терпкі свої болі,
Танцювали тато з мамою
На моєму на весіллі...
На моєму на весіллі...
Мати сіяла льон.
Льон скосила війна.
Льон скосила війна.
Маленьке зерня, непримітне,
Та ви загляньте в його суть:
Та ви загляньте в його суть:
Дерева самоспалюються.
Буйний
Буйний
І треба ж отак негадано,
І треба ж так несподівано:
І треба ж так несподівано:
За келихом вина
Згадав про тебе
Згадав про тебе
Зелений світе у моїм вікні,
Я щось для тебе значу чи не значу,
Я щось для тебе значу чи не значу,
Банальні зітхання, банальні слова...
Сто днів і ночей,
Сто днів і ночей,
На древньому базарному майдані
В столиці незрівнянної Еллади –
В столиці незрівнянної Еллади –
Казали: репутація, як дзеркало.
А дзеркало (буває ж!) тільки дзенькнуло.
А дзеркало (буває ж!) тільки дзенькнуло.
Хоч не крається на окрайці,
Але, кажуть, від горя стискається.
Але, кажуть, від горя стискається.
Ліг на ріллю перепочить…
Тайна жінки – всім тайнам тайна,
Не розгадана ще ніким.
Не розгадана ще ніким.
Ораторія
Не знаю, де кінчаються дороги
Людських шукань добра і досконалості,
Людських шукань добра і досконалості,
Од сивих дум сивіє голова,
Од сивих дум я серцем молодію
Од сивих дум я серцем молодію