•  * * *

Ну що ти знаєш про гріхи
Заради втіхи?!

•  * * *

Як добре, що на світі є Ірпінь
В сосновім шумі

•  * * *

Обминаю тебе,
Моя перша юнацька любове,

•  * * *

Так запраглось ніжності й жіночності
Через поцілунки і злиття

•  * * *

Немов нічого й не було.
Ти геть пішла. Уже – назавше…

•  * * *

Я в жорстокому світі – один.
Ані подруги в мене, ні друга.

•  * * *

Я поразку свою визнаю,
Полишаю арену змагання –

•  * * *

От і розпрощались ми з тобою,
Вигадко моя не дуже вдала,

•  * * *

По нічному дощі відчуття прохолоди
Залишається протягом цілого дня

•  * * *

Від старості хотів я утекти
Й зазнав поразки в дивному хотінні –

•  * * *

Постійно граю ролю не свою –
Якогось паралельного героя,

•  * * *

Приймаючи до серця все так близько,
Боюся,

•  * * *

Занадто не старайся приховати
Свою огиду…

•  * * *

Ти бачила. І знала. І могла.
Прикинулась незрячою, глухою.

•  * * *

Відкипіло і вийшло паром,
Не стривоживши тишу дня…

•  * * *

Чого ж бо я заслабував,
Захникався на кухні?!

•  * * *

Давай-но попрощаємось достойно,
Розійдемось пристойно, хто куди,

•  * * *

Невже не чуєш?
Уночі

•  * * *

Не звинувачуй мене в нетерпінні,
В хтивості ревнощів і пожадання,

•  * * *

Переживу свою образу,
І кпини, і чужу брехню,

•  * * *

Оркестр одухотворено творив
Мелодію прощання і печалі,

•  * * *

Сам собі не знаходжу я ради –
А такого ж давно не було:

•  * * *

Навчителько, екзаменуй себе,
Екзаменуй, і вчися, і навчай

•  * * *

Мене ніхто не силував тоді,
Тебе також ніхто не приневолив

•  * * *

Може –
Хочу вірити, що, може, –

•  * * *

Не прошу ні пестощів –
Не вмію, –

•  * * *

На цьому березі,
Де я,

•  * * *

А я тобі нічого не скажу –
Душа моя іще не пробудилась

•  * * *

А вже і в тебе сивина.
Усе мина... Усе минає...

•  * * *

Я на хвилях грудей твоїх
Плив би і плив

•  * * *

Тебе я вигадав знічев’я,
Коли самотньо бідував

•  * * *

У нас немає вибору,
І нас

•  * * *

Тож чим тобі допоможу?
Сам на лопатках я лежу,

•  * * *

Чим тобі зможу допомогти,
Щира і ніжна людино?

•  * * *

А ти віддавалася легко,
Без артистичної немочі –

•  * * *

Відчуваю землю під ногами
Й можу, відштовхнувшись від землі,

•  * * *

На-здо-же-ни!
Мені уже піввіку,

•  * * *

Мов не було тієї ночі,
Коли із неба всі зірки

•  * * *

Ніхто так щиро не пригорне,
В обійми теплі не схова

•  * * *

Хіба ж я хочу сліз твоїх?!
Вночі,

•  * * *

Запізніла любов
Підійшла і зухвало сказала:

•  * * *

Я тебе витворював з уяви,
Я тебе з фантазії ліпив -

•  * * *

Все вийшло так, як я передбачав,
Як дощ наплакав, потяг накричав,

•  * * *

Згорай дотла, моя любове,
Невчасна – в пізньому вогні!

•  * * *

Я в жорстокому світі – один.
Ані подруги в мене, ні друга.