Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Іван Низовий (1942 - 2011)
Я - Низовий!
І цим я все сказав.
Стою внизу,
В низах свого народу.
З козацького,
Із низового роду
Я викотивсь -
Кровинка і сльоза!




Рубрики / "Свіча на вітрі" (1996)

Опис: Лірика. – Луганськ: Обласне видавництво «Світлиця», 1996. – 48 с.; ISBN 966-534-045-Х


Це перше видання так званої «чистої» лірики поета Івана Низового, відомого досі як пристрасного публіциста, заземленого мислителя, майстра пейзажної мініатюри, поезо-притчі, епічної форми тощо.
Книжка «Свіча на вітрі» розкриває нам нові грані таланту поета-земляка.


Огляди

  1. * * *

    Відчуваю землю під ногами
    Й можу, відштовхнувшись від землі,
    Заширяти птахом над птахами
    На стрімкому й пружному крилі.
    Досі не було іще такого
    Відчуття реальності мети –
    Ніби я не грішний перед Богом
    І перед людьми немов святий;
    Нібито і день на інші схожий:
    Звичний шум, буденні голоси…
    Може, й справді я – обранець Божий
    В ці лихі,
    В безбожні ці часи?


    23.05.1995



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. * * *

    На-здо-же-ни!
    Мені уже піввіку,
    А за піввіком "хвостик" миготить...
    Люби мене на заздрість чоловіку.
    На ревнощі йому –
    Нехай не спить!
    Цілуй мене, милуй мене, спокушуй,
    Примушую до перелюбу мене,
    В моїй душі погрій пригаслу душу –
    Вона ще не-без-печ-но спалахне!

    04.06.1995



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. * * *
    Мов не було тієї ночі,
    Коли із неба всі зірки
    В твої бездонні й сонні очі
    Упали. Спогадом гірким
    Живе Ірпінь, і не чекає,
    І вже не вірить, що – була…

    Тулюсь холодними щоками
    Я до травневого тепла.

    24.05.1995



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  4. * * *
    Запізніла любов
    Підійшла і зухвало сказала:
    "Я нарешті тебе
    На краєчку зневіри дістала,
    Захопила зненацька
    Й тепер уже не пожалію –
    Неподільно тобою
    Одна володіти волію".
    О, жорстока любове!
    А я ж бо в осінню негоду,
    Свою битву програвши,
    Здобув довгождану свободу
    Й рівновагу душі,
    І можливість гріхи відмолити,
    І нікого,
    Крім Бога,
    До смерті уже не любити.
    Що ж ти робиш зі мною,
    Пекельно-прекрасна чужинко,
    Не моя забаганко,
    Не – мамо, не – сестро, не – жінко...
    Я втрачаю себе
    За межею можливої втрати,
    Мимоволі радіючи
    Праву востаннє втрачати?!


    1995



    Коментарі (27)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  5. * * *
    Я тебе витворював з уяви,
    Я тебе з фантазії ліпив -
    У своїй уяві не лукавив,
    У своїй фантазії любив.

    Я хотів комету наздогнати,
    Я хотів промінчик перейнять,
    Приручити мить
    І загнуздати,
    Мов коня,
    Минущу благодать...

    Сонечку з небесного гніздечка,
    Янголині пісне і крило,
    Не для тебе сріберна вуздечка,
    Не для тебе бісерне сідло!


    1995



    Коментарі (10)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  1. * * *
    Все вийшло так, як я передбачав,
    Як дощ наплакав, потяг накричав,
    Як сосни нашуміли в Ірпені,
    Як білка написала на сосні.
    Ти не спіймала птаха на вітрах,
    Зате твій страх розсипався упрах –
    Ти в порохні по щиколотки ніг
    Стоїш на перехресті ста доріг.
    Направо підеш – продано любов…
    Наліво звернеш – зраджено ізнов…
    А прямо… так попалено ж мости…
    Згадай, як ти літала!
    І – лети.

    1995



    Коментарі (6)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. * * *
    Згорай дотла, моя любове,
    Невчасна – в пізньому вогні!
    Було чуття материкове,
    Напівзбагненне, загадкове,
    Вулканне –
    Вичахло в мені,
    І лиш фрагменти острівні,
    І лише скелі випадкові
    Зостались в океані днів…
    Навіщо ж ця вогненна лава,
    Що так безжально захлина,
    Оця марнота, ця неслава,
    Оця самотність сивоглава,
    Яку реальність омина,
    Оця омана і мана,
    Оця холодна ніч імлава
    Й душа, по-смертному сумна?!


    23.03.1996




    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. * * *

    Я в жорстокому світі – один.
    Ані подруги в мене, ні друга.
    За вікном – глибочезна яруга,
    А в ярузі – гіркучий полин.
    Я нікого не кличу давно
    На розмову за чаркою, в гості –
    З білим світом стосунки непрості
    Крізь ранкове сльотаве вікно!
    Я запечену в серці сльозу
    Заколисую, наче дитину,
    І чекаю в свою самотину
    Лиш єдину розраду – грозу.
    Жду і жду – не приходить вона,
    Ходить поряд, проходячи мимо,
    Лише пальчиком-зблиском погрима
    Звіддаля – до мойого вікна.


    04.07.1995



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5