Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Іван Низовий (1942 - 2011)
Я - Низовий!
І цим я все сказав.
Стою внизу,
В низах свого народу.
З козацького,
Із низового роду
Я викотивсь -
Кровинка і сльоза!

Рубрики / "Під жайворами, під журавлями" (2010)

Опис: Поезії в ретроспективі. – Луганськ: ЧП Сувальдо В.Р., 2010. – 120 с.; ISBN 978-966-534-323-3; рецензенти: Н.І. Кошель, поетеса, член НСПУ; М.Г. Твердохліб, поет-лірик і гуморист


Ця збірка створювалась в часи знакових перемін в особистому житті поета: поступового повернення зору після майже повної сліпоти (кілька операцій на очах), переїзду з комунальної квартири до приватного будинку й повторного переходу від пролетарсько-споживацького життя до аграрно-творчих начал. Яскраві відбитки цих подій читач знайде в переважній більшості віршів. Книга видається до знакової дати – 50-річчя творчої діяльності поета.


Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  • •  * * *
    Тиша майже сільська на моєму обійсті –
    спочиває душа від гармидеру,
  • •  * * *
    Лікуюся твоєю гіркотою,
    калино прибережна, – бережи
  • •  * * *
    Поголюся – помолодшаю,
    може, ще й порозумнішаю,
  • •  Кредо сивого смертника
    Встаю удосвіта – бриню,
    мов жайвір піднебесний:
  • •  * * *
    Надіюсь, не згорять мої рукописи
    в тюремних сейфах офісів приватних,
  • •  * * *
    Луганським ластівкам іще літається
    над хатами заплаканих Ганнусь
  • •  * * *
    В яку ж оце безвихідь я заїхав,
    де ні слівця, ні промінця – нічого, –
  • •  * * *
    Спасибі, що хоронять поступово,
    аби адаптувався до екстриму
  • •  Боюся, що не встигну
    Боюся, що не встигну, – поспішаю
    довершити початки до кінців,
  • •  Кредо, писане крейдою на кризі криз
    Допоки ще сную думки – існую,
    дари життя віншуючи, віршую
  • •  * * *
    Режим колишній не довішав
    поетів – де-не-де щебечуть,

    • Огляди

    1. * * *
      Тиша майже сільська на моєму обійсті –
      спочиває душа від гармидеру,
      тішиться слух
      солов’їними соло,
      і місяць, закляклий на місці,
      випасає зірки по росі, мов отару пастух.
      Я – колишній селюк, заблукалий у місті,
      відтерпаю поволі
      від звичаїв штучних, чужих
      і снаги набираюсь прожити ще років зо двісті,
      щоб самого себе на щасливій землі пережить...

      2009



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Вгору

    2. * * *
      Лікуюся твоєю гіркотою,
      калино прибережна, – бережи
      мене серед чужди
      й допоможи
      олжу долати правдою святою!
      Вона ж, мов та вода, змива сліди
      огиджень яничарських з твого грона,
      калино оберего-охоронна
      над журкотінням вічної води!


      14.12.2008



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Вгору

    3. * * *
      Поголюся – помолодшаю,
      може, ще й порозумнішаю,
      з вух зніму гарячу локшину,
      депутатами навішану.

      Прикуплю на ринку маселка
      (на добро не звик скупитися!),
      страву класову і масову
      ним змащу, щоб не вдавитися.

      Знаю, користю подвійною
      все, що я зроблю, проявиться,
      і душа моя спокійною
      буде, й рід мій не ославиться.


      25.08.2009



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Вгору

    4. Кредо сивого смертника

      Встаю удосвіта – бриню,
      мов жайвір піднебесний:
      о, скільки ж простору коню
      і безкрай пречудесний!
      Це – рай земний: чи сад, чи гай,
      чи бір, а чи діброва…
      Літай собі, часу не гай,
      поки душа здорова!
      Вітай світило світове
      в блакитній неба рамі,
      все перспективне та нове,
      намріяне зарані,
      сприймай. Реальністю стає
      підчас і нереальне,
      якщо уявлення твоє
      в основі геніальне.
      Тримайся міцно на крилі,
      вітрам не піддавайся,
      та від магічності землі,
      пильнуй, не відривайся!


      22.07.2009



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Вгору

    5. * * *
      Надіюсь, не згорять мої рукописи
      в тюремних сейфах офісів приватних,
      чекаючи на вирок. Час триватиме
      і визрівати в ньому будуть оплески
      майбутніх читачів. Не меценатові
      дістанеться ця вистраждана слава,
      а лиш мені, кого сліпа держава,
      як завше, не помітила у натовпі.
      Цих оплесків збадьорюючі виляски
      народного поета надихатимуть
      на творчі злети... Королівські милості
      ніякого відношення не матимуть
      до успіху в читацькім середовищі
      поезії, що в муках нарождалася
      і справжнього тріумфу все ж діждалася,
      тому в народі буде жити довго ще!


      2009



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Вгору

    6. * * *

      Луганським ластівкам іще літається
      над хатами заплаканих Ганнусь
      минулих літ. Зі мною хтось вітається,
      а хто – вгадати навіть не берусь.
      Сліпучо-юні діви – мабуть, дочечки
      моїх коханок бувших. Це ж мені
      вони вночі, щоб не було так поночі,
      засвічували посмішки ясні!

      Як швидко проминули, промайнулися
      кохання смерки й досвітки зітхань –
      мої Ганнусі вербами зігнулися
      над річкою поганською Лугань
      і миють свої сиві коси в літеплі
      напівзабутих пестощів моїх,
      такі непевні, мов з туману зліплені
      мені на смутки, юності на сміх.


      21 – 22.03.2009



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": --
      Вгору

    7. * * *
      В яку ж оце безвихідь я заїхав,
      де ні слівця, ні промінця – нічого, –
      плаксивий дощ і телефон-заїка,
      і біле все перетовклось на чорне.
      Відгомоніло літо – і замовкло,
      відрайдужився світ і став похмурим,
      стежки в село багнюкою замокли
      й закрились на замки міські всі мури.
      А друзі ще й подумають: зазнався,
      або ж на інший бік переметнувся...
      Не вірте пліткарям – відкрита навстіж
      моя душа, і я ще не позбувся
      ні совісті, ні вдячності, ні втіхи
      від спілкування з друзями... Я знаю:
      дістанеться мені ще на горіхи,
      а іншого всього доволі маю.


      2008




      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Вгору

    1. * * *
      Спасибі, що хоронять поступово,
      аби адаптувався до екстриму
      й не загубив зненацька вдалу риму,
      яку спіймав, мов рибу, випадково
      в калюжі каламутній. Чесне слово,
      я радий поступовості без диму
      і полум’я: о як собі чудово
      до берега до іншого пливтиму!


      2008



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Вгору

    2. Боюся, що не встигну
      Боюся, що не встигну, – поспішаю
      довершити початки до кінців,
      свідомо без роботи залишаю
      лінивих самовпевнених співців.

      Нехай вони, гуртуючись у зграї,
      обгавкують потуги трудові
      мої – у зрусифікованому краї
      і козаки, й поети низові
      потрібні!

      Хай помахують шаблями
      станичники лихі із-за горба,
      а низовим словами й мозолями
      трудитись. Не покликання, хіба?!


      2008



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Вгору

    3. Кредо, писане крейдою на кризі криз
      Допоки ще сную думки – існую,
      дари життя віншуючи, віршую
      на берегах Славути. Одесную –
      Десна – десниця вічності. Ошую –
      родоплемінна Рось. Не розділяє
      Дніпро на дві частини протилежні
      Праукраїну – щільно притуляє
      два узбержжя ріднонезалежні
      до Києва престольного. Радію
      й печалюся в Луганську і ві Львові,
      однаково леліючи надію
      на всепорозуміння вселюбові.
      Записую цей вірш на кризі кризи
      духовної, аби ця крига скресла
      від полум’я думок, і світлі ризи
      знов одягла Вкраїна – і воскресла!


      16 – 17.12.2008






      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Вгору

    4. * * *
      Режим колишній не довішав
      поетів – де-не-де щебечуть,
      дарма, що нині не до віршів...
      Та ще не вечір, ще не вечір!

      І я ще здосвіта римую
      свої думки песимістичні
      про зброю втрачену і збрую,
      про вічні острахи дотичні...

      Але іржуть на рубіконі,
      на потопельнім запорожжі
      чи то баскі пегаські коні,
      чи то поганські вражі рожі.

      І я в’яжу тремтячу риму
      до нетерплячого сідельця
      і мчу на рать необориму,
      калину тулячи до серця...


      07.12.2008



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Вгору