Я ПРО НЕНАВИСТЬ НАПИШУ...
1
І кажуть мені:
«Про війну не пиши...
Холодного попелу не воруши.
Доволі вже горя!
Щоправда, було,
Та з громом травневим
навік одгуло».
І кажуть мені:
«Не пиши про війну...
В солодке вино
Гіркоти полину
Доволі вже лити –
Уволю пили!
Ненавистю
білий папір не пали...»
І кажуть мені:
«Ти оглянься, либонь:
Повсюди – весна,
І повсюди – любов,
І люди радіють,
Бо знають:
Вони
Для миру народжені –
Не для війни!»
2
Я ж про ненависть напишу,
Хоч про любов
писать приємніш...
Холодний попіл ворушу
На давніх згарищах воєнних.
Холодний попіл...
А коли
Він охолов?!
Та ж він і нині
Сліпучо жевріє в Хатині!
Ви бачили.
Ви там були...
(В Хатині не було хатин,
Що скраю,
За високим тином,
І тому спалена Хатинь
Вовіки житиме – Хатинню.
Вона горітиме в мені,
Неопалима й неспалима,
І клекотітиме в огні
Моя ненависть невтолима!)
Я про ненависть напишу...
Вогонь здіймається все вище:
Палає в пам’яті Копище –
Село в обіймах споришу,
Пшениць, черемхи і калин,
Село вкраїнське, непокірне,
Законам прадідівським вірне:
За честь і волю – на загин!
(Моя ненависть, не холонь
Під синню неба
в мирні роки:
Допоки й світ стоїть –
Допоки
Гуде ненависті вогонь!)
Я про ненависть напишу...
Від неї нікуди подіться.
Вже скільки років я спішу
В Хатинь,
у Копище,
в Лідіце
І не встигаю...
Чорний мур
Мені дорогу заступає.
І догорає Орадур
Ген за лісами, за степами.
За горами горить-пала
Іспанська Герніка-руїна;
Сонгмі – в’єтнамського села –
Ядучий дим на Україну
Зі сходу принесли вітри;
Горить – не гасне Хіросіма,
І Хіросіми біль
Усім нам
Вже стільки літ
серця
ятрить...
Я про ненависть напишу...
Хоча любов сьогодні – ближча.
Гарячий попіл ворушу
На всіх у світі попелищах,
В болючій пам’яті ношу
Неопалиму
рідну землю
І про війну тому пишу,
Що серцем
тільки мир
приємлю!
1980
Коментарі (22)
Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": --