Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Мирослава Савелій (1986)




Огляди

  1. Мільйонне кохання
    Ми разом щасливі з тобою
    Ти знаєш, ти знаєш, напевно, ти знаєш…
    Як сум пропадає з журбою
    Коли ти говориш як палко кохаєш.

    У росах загублені втрати,
    Що розвіються вітром навік
    І буде нам що пригадати
    Як наш час швидкоплинно пробіг.

    П-в:
    Піснею лине кохання у небо,
    Мені загадалися мрії нові…
    Нам крім любові нічого не треба
    Лиш б була вона щира і від душі.

    Як приходить в життя листопад
    За обрієм зорі гадають що буде…
    Впускаєш тоді в мрій рясний сад
    Віриш, що ніколи уже не розлюбиш.

    Зараз – кохай, йди вперед, прощай
    Образи, незгоди, обірвані фрази…
    Розслабся! Повір! В небо злітай!
    Попри стихію, попри всі негаразди.





    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. РІДНА ХАТА

    Рідна хата, батьківський поріг,
    На порозі ненька виглядає…
    Посрібнились коси сивиною наче сніг,
    Свого сина, доньку із даля чекає.

    Пахне в хаті рута-м’ята
    І калина під вікном,
    Вже втомилися чекати
    Батько, мати діток за вікном.

    Ностальгія кличе все додому,
    Поспішають діти у село своє:
    Бо в селі своєму чарівному
    Згадують дитинство зоряне ясне.

    Тихо плине річка,
    Золотий потік,
    Наче синя стрічка
    Вздовж якої новий, новий світ.

    Пам’ятають діти
    Нічки зоряні ясні,
    Як учила мати
    Їх співать пісні.

    І як батько вчив їх майструвати,
    Перші ті гарячі мозолі
    Як привчав любити
    Землю навесні.

    Батько, мати й діти –
    Дружнє коло за столом,
    Разом знову будуть жити,
    Лиш далеко за селом.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. МАМА

    Ти чарівна, завжди усміхнена, весела,
    Ти мов троянда, що цвіте,
    Завжди в очах людей щаслива
    І все лихе хай геть від тебе йде.

    Ти твориш лиш добро
    Своїми ніжними руками,
    Виховуєш своїх діток
    І носиш гідно титул мами.

    Ти, немов сонечко весняне,
    Що зігріває ласкою наш дім,
    Слова твої пророчі,
    Ти найрідніша нам усім.

    І люблять всі тебе,
    Вклоняюся низенько й дякую за все,
    Що робиш ти для мене
    Люблю тебе я над усе.

    Бо ти є мама,
    Це слово гордо так звучить,
    Бо це найвищеє звання, -
    Вона прийшла, щоб діток народить.

    Продовжить рід
    І гідних виховать дочок й синів,
    Щоб залишить в історії яскравий слід,
    Подарувати народові героїв.

    О, мамо, ти – єдина,
    Ти все лиш можеш зрозуміть,
    До тебе першої біжить дитина,
    Як хтось її в житті образить.

    Ти корисну дасиш пораду
    І захистиш від ворогів,
    За тобі Господь у нагороду
    Дає здоров’я ,сил і прощення гріхів.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --