Ми разом, але чомусь такі самотні:
Люди і слова людських пісень...
Всіх нас час зжере невідворотно -
Нам лишається прожити тільки день.

Нам лишається пірнути з головою
У глибінь чуттів, безодні мрії,
Захлинутися примарною любов"ю,
Щоби не піддатись безнадії.

А тоді - в кінці усіх поем,
Лебедем у небо ми заквилим:
"Що б ви не казали, ми живем!"
І нащадки скажуть - "Так, ви жили!.."

2011