Автори /
Ігор Зіньчук (2008)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДОВІ
•
Моим друзьям
•
Світлій пам’яті бабусі Євгенії
•
Засніжений Львів
•
Маленьке янголятко
•
Роздуми про життя
•
Не судилось
•
Краплина відвертості
•
Осіннє
•
Мої песимістичні роздуми про життя.
•
Зачем?
•
І знов сумую мила за тобою
•
Присвята мамі
•
Присвята Братові
•
Счастье
•
Без політики
•
Желание
•
Продовження монологу сповіді моєї душі
•
Моїй коханій
•
Чарівна квітка
•
Нежность
•
У лабіринтах пам’яті
•
Монолог – исповедь
•
Огонь любви
•
ПРОСТИ
•
Про Україну
•
Для тебе
Переглянути всі твори з цієї сторінки
О мій Народе нездоланний,
Ти показав свою могуть,
Ти показав свою могуть,
Так жаль, окончились
волшебные мгновенья
волшебные мгновенья
В душі вирує туга і скорбота,
Лиш чорним болем сповнені серця,
Лиш чорним болем сповнені серця,
Місто – легенда – засніжений Львів,
Спить… спочиває в мереживі снів.
Спить… спочиває в мереживі снів.
Спить малесеньке дитятко,
Мов прекрасне янголятко –
Мов прекрасне янголятко –
Панує розпач, смуток, біль - всевладно,
В натомленій життям душі моїй, -
В натомленій життям душі моїй, -
Нам не судилось бути разом,
Хоч я ще втомлено живий.
Хоч я ще втомлено живий.
Нам краплину відвертості треба,
Щоб прожити печаль самоти.
Щоб прожити печаль самоти.
Дні осінні – холодні й похмурі,
Знов минають повільно в безликій зажурі –
Знов минають повільно в безликій зажурі –
Знову розпач панує всевладно
В натомленій життям душі моїй,
В натомленій життям душі моїй,
Опять на сердце холодно и сыро
Зачем так жить в безрадостной, марудной суете,
Зачем так жить в безрадостной, марудной суете,
І знов сумую мила за тобою,
Так прагну вирватись з буденності оков,
Так прагну вирватись з буденності оков,
\Із глибин мого серця/
Спасибі, брате за підтримку
В жорстоких буднях нашого життя,
В жорстоких буднях нашого життя,
Я люблю тебя, а значит я живу,
Вся жизнь моя озарена тобою.
Вся жизнь моя озарена тобою.
Розгулялось в Україні пекло бандитизму,
Аж від нього густо пахне дух олігархізму.
Аж від нього густо пахне дух олігархізму.
И вновь душа взрывается от боли,
От боли безпросветной суеты.
От боли безпросветной суеты.
Душа палає пусткою зневіри,
А в ній – безмежна чорнота.
А в ній – безмежна чорнота.
Любов твоя – мов той кришталь сліпучо –срібний,
Іскриться, променить в моїй душі.
Іскриться, променить в моїй душі.
О моя найчарівніша квітко,
Як сильно кохаю тебе,
Як сильно кохаю тебе,
Спасибо, милая, за нежность,
За ласки теплые твои,
За ласки теплые твои,
У лабіринтах пам’яті ловлю твою усмішку,
І ясний блиск закоханих очей,
І ясний блиск закоханих очей,
Судьбы моей жестокое проклятье,
давно уж тяготеет надо мной,
давно уж тяготеет надо мной,
Огонь любви пылает неустанно,
в моей измученной душе,
в моей измученной душе,
Прости мне милая, родная,
за боль и за отчаянье прости,
за боль и за отчаянье прости,
О, Україно! Моя безталанна державо!,
За що ж тебе руйновано не раз?
За що ж тебе руйновано не раз?
Знову душу мою зігріває
про тебе лиш думка одна,
про тебе лиш думка одна,