Автори /
Сергій Дяків
Рубрики
/ Homo Homini...
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Востаннє...
•
Усі ми люди...
•
Поетам-брехунам
•
Таємничий Львів
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Не зраджуй віри, даної батьками,
Коли модерн на душу наступає,
Коли модерн на душу наступає,
Поглянь у власні очі,
Ти жахнешся своїх бажань!
Ти жахнешся своїх бажань!
Молитви гіркі, наче плач скрипаля
Ріжуть надгробне байдуже рядно.
Ріжуть надгробне байдуже рядно.
Модерн гвалтує Традицію,
А чаша пробачень порожня.
А чаша пробачень порожня.
Кров закипає під шкірою.
Біль уполонює душу!
Біль уполонює душу!
Щоденність петлю на шиї стискає.
Ще мить і дзеркало схилять до губ,
Ще мить і дзеркало схилять до губ,
Як жаль, що ми живемо тільки раз.
Якби життя нам було дане двічі,
Якби життя нам було дане двічі,
- Я перший раз живу і ще не знаю,
Де продають перепустки до Раю.
Де продають перепустки до Раю.
Він жив! - Його життя втомило!
В зневіру завела крива дорога.
В зневіру завела крива дорога.
Усі ми люди із людськими рисами.
Хороші, злі, скупі та щирі.
Хороші, злі, скупі та щирі.
О, горе вам, поети-брехуни.
Ви підлі зрадники митецької струни.
Ви підлі зрадники митецької струни.
По небу гуляє Вельможа,
Вартує він тишу нічну.
Вартує він тишу нічну.