Нове місто - нова дорога,
Нове місце мого життя,
Нова меса новому богу,
Нові досліди, відкриття.

Глянь отам і отам нові люди:
Нові місіс, нові месьє.
І по небу повзе хто зна куди
Новий місяць в блискучім кольє.

Нове місто як міст через себе,
як наказ: молодій, не старій!
Ейфорією рветься у небо
Хаотичне місиво мрій.

Я валізу кладу на пероні,
Як паркують на Марс зорехід.
Нову масть затискаю в долоні -
Це мій козир, мій віст, мій хід.

Світ минулого, рідним ти став? Ні...
Прощавай, вилучай, вибачай.
Здрастуй, місто моє стародавнє,
Здрастуй, місто нове, зустрічай!

Побитий, рубцями посічений
опіків маєш вдосталь.
Отже, тепер ти досвідчений,
маєш великий досвід.

Він не мине, він вічний.
Ще маєш корисні здібності.
Те, що минуле трагічне -
Буде тобі для солідності.

Радо життя зустрічає
І майорить афішами:
"Все, що людей не вбиває -
Робить людей сильнішими".

"Ні", - тихо досвід зітхає
І запиває ліками, -
"Все, що людей не вбиває -
Робить людей каліками"

Там злітають з обличчя маски,
Зупиняє крок осторога,
Там в каменях стогне поразка,
Там в небо кричить перемога.

І ми тягнулись до вершини,
Демонстрували своє вміння
еквілібриста, балерини,
балансували на камінні.

І крок за кроком так уперто
Ми витрачали свої сили,
І лідоруб кололи в ребра
Байдужих нечуттєвих схилів.

А потім крались як грабіжник:
Каміння все живе смертельно.
І кожен крок був дуже ніжний,
дуже продуманий ретельно.

Хапали вітер під футболку,
Хапали в очі краєвиди.
А де сміливість? Це ж не голка,
Її не можна загубити!

Нам треба вверх, нам треба вгору
Там наші янголи на хмарі
сидять і курять так нервово
на весь загін одну сигару

Клянуть неспокій наш чортихами,
І розганяють вирій лих,
Шепочуть в вухо нам задиханио:
"Немає безстрашних живих!"

Вони дивуються і мліють
Від ризикованих маршрутів
І направляють як уміють,
І затуляють нам бергшрунди,

І камнепади зупиняють,
І засипають нам ранклюфти,
І карабіни закривають
Нам необачним на всі муфти.

А коли ми, авантюристи,
Холодну вхопимо ночівлю -
Стеліть нам небо чисте-чисте
І Шлях Чумацький на покрівлі,

І зорі жменями жбурляйте,
Ми кожній будемо бажати,
Нам треба вниз обов'язково
На землю тверду знову стати,

Залишити цей простір-час,
Гірську величність і красу.
Бо там внизу чекають нас,
Ми обіцяли там внизу.

І там у затишній оселі
До ранку не підемо спати,
Ми будем збуджено-веселі
Наперебій розповідати

Як злітають з обличчя маски,
Зупиняє крок осторога,
Як в каменях стогне поразка,
Як в небо кричить перемога!

2011