Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Устимко Яна

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Устимко Яна, [ 2015-02-13 21:31:51 ],
на сторінці поезії     "привесняний аеропорт"   Яна Устимко

Коментатор Устимко Яна, [ 2015-02-13 22:00:48 ],
на сторінці поезії     "привесняний аеропорт"   Яна Устимко

Коментатор Устимко Яна, [ 2015-02-14 14:06:13 ],
на сторінці поезії     "привесняний аеропорт"   Яна Устимко


цікаво. щодо поезії.
звісно, ніхто й не сумнівається в енергетиці поезії.
але думаю, що слід розрізняти внутрішню поезію і поезію завнішню. тобто. людина може бути "поетичною" в душі – ось якраз про ці рівні йдеться у статті. тому негативні імпульси і душать її, а позитивні навпаки підсилюють і розвивають.
зовнішня – трохи інше явище. поезія - це не обов'язково "прямий" вилив душі. це - мистецтво. а мистецтво буває різним. наприклад, ми ходимо до театру, і знаємо, що це все гра. але ходимо, і плачемо і сміємося, переживаємо все разом з героями. тобто, актори, граючи, віддають нам частку душі. але не прямо, а опосередковано. пропустивши душу свого героя через призму власної. поезія – таке саме мистецтво, з різницею тільки у тому, що передається "тихим" словом. професійний актор може зіграти закоханого і щасдливого, в той час, як в люждини у нього важкий період, наприклад, на момент гри він розлучився з коханою чи його покинула дружина. звісно, з поетом трохи інше. поет в такі моменти не зобов'язаний, та і не писатиме радісного. але це просто приклад, чим відрізняється мистецтво від звичайного "видиву душі". далі. творячи ілюзію, поет, навіть будучи на низьких вібраціях, власним талантом і вмінням здатен створити високі і оформити їх у вірш як поезію.
все це мої спостереження. веду до того, що вібрації вібраціями, але , коли говорити про людину як організм. коли говорити про людину-митця, творця, що творить твір, який має енергетично впливати на інших ( читачів), то дана стаття цього не розкриває на енергетичному рівні :)

дозвольте не погодитися. із низькими створить. почитайте біографіх знаменитих поетів). всі вони далеко люди не "високих поривів".
далі. чи викличе певне "хотіння" гра, залежить суто від самої людини-приймача. якщо вона не має внутрішнього стержня, то почне вбивати, грабувати іт.п швидше під впливом сильніших і доступніших чинників, ніж поезія. телебачення, реклама, фільми, політика... і навряд чи поезією цікавляться люди, які повністю залежать від першого).
вбити шармом і красою? щось новеньке. наведіть мені, будь ласка приклади, бо ще такого не чула).
і як це - зовнішня краса, а ідея невисока? ось , наприклад, пародія (сатира, іронія) - існує такий жанр. сама по собі вона не може нести тотальної любові, тобто ідея неї невисока. але влучна пародія підіймає настрій і бореться з вадами твору, на який писана. тобто нема ніякої високої чи невисокої ідеї твору, бо все залежить від кута зору, від вміння побачити цю "високість" на різних глибинах, а не лдише на поверхні пафосу.
а завдання щось мати чи ні, кудись вести чи ні - це не мистецтво, це ідеологічна складова, яка не є необхідною умовою мистецтва. ось , наприклад, високохудожня скульптура сараценії - це низька чи висока енергія? і куди, куди веде ідея? ;)

я не говорю про зовнішню показовість. але ж як можна говори ти про внутрішнє людей, яких ми не знали чи не наємо? тільки Богу відомо, що в них там, на душі. і які там у них вібрації -- низькі, чи високі. на підставі чого Ви робите про Висоцького чи Єсєніна такий висновок?) аби судити людину, треба бути близько з нею знайомим. та і близький не раз не бачить що там, всередині. власне майстер може так писати і таку легенду собі створити, що пересічна людина буде сприймати все за чисту монету.
ому я ніколи не суджу поета. не ставлю йог на якісь терези чи щаблі. бо особа автора і його ліргерої - то зовсім різні вібрації.


до речі. мені здається, про гору Хом'як Ви не зтак зрозуміли. хоча я навмисне верлібри стараюся писати багатошарові, вони дають змогу людям проникати в суть відповідно до власного внутрішнього дзеркала. тому кажу ж, прочитання залежить від суб'єкта читача. від його готовності прийняти в тій чи іншій мірі.

та при чому тут мої вірші. мені далеко до чправжніх майстрів.
але. раз люди вірять поетам "на вірші", значить вони таки майстерні. бо майстерність полягає не лише в техніці. а в ефекті, коли читач каже собі "вірю".
ось що з цьогоприводу думає чудовий поет Василь Голобородько:
" Так, різні життєві події та враження впливають на світовідчуття, але на першому місці це для мене не стоїть. Що я оце, сів би й почав писати – осінь, листя падає, а я сиджу тут, в Луганську хату забрали? Писати про все, що відбувається навколо – це для комсомольських поетів. Я у Поля Валері колись вичитав: «Необов’язково поетові мати якісь відчуття, переживання, поет має написати вірш так, щоб викликати відчуття, які він хоче, у читача». Ось тут у Києві був один поет, то він хизувався весь час, що у нього таке, бач, тонке світовідчуття, і він його виражає. Я йому й говорю – а Горький же сказав, що для того, щоб зварити суп, необов’язково сидіти в каструлі. Оці всі розповіді, що поет – то ніби арфа, яка так тонко відчуває… та інші люди, може, ще тонші відчуття мають, тільки вони не пишуть вірші!
джерело: https://rozmova.wordpress.com/2014/12/23/vasyl-holoborodko-4/
1   ...   130   131   132   133   134   135   136   137   138   ...   151