Осінь-чарівниця

Я-найкраща чарівниця,
Я іду, як та цариця.
Руки - ніби два крила,
А душа моя співа.

Відправляю я птахів
До чужих,теплих країв.
Тихо мрію в самоті,
Листки фарбую золоті.

Затанцюю, вітер свище,
Підіймає листя вище.
В вальсі все воно кружляє,
Дрібний дощик накрапає.

Я володарка в цей час,
Завітала і до вас.
Кажуть, з казки я прийшла,
Бо пора я чарівна.

Буква Л
Алфавіт – широкий світ,
Все у ньому так, як слід.
Кожна буква - наче дім,
Що ж ховається у нім?

От візьмемо букву Л.
Вона грізна, наче лев,
Кисла, нібито лимон,
І велика, як той слон.

Та й у неї, мабуть,є
Щось і ніжне, й потайне.
Жовтий колір – це її.
Так здається все мені.

Ну і радісна вона,
Бо така отам одна,
Літо, ласку і любов
Буква Л приносить знов.

Люблять букву цю усі
І дорослі, і малі.
Та й без неї алфавіт
Вже не той широкий світ.

Буква С
Важку долю маю я:
Зігнута спина моя.
Отак весь час і стою,
Солодощі роздаю.
Двадцять друга у ряду -
Не остання я іду.
Алфавіт - мій рідний дім,
Заховалась я у нім.
Здогадалися, хто я?
С - оце моє ім'я.

Чотиривірші


Гарна дівка-молодиця
Стоїть нібито цариця.
Серце з перцем аж горить,
У роботі вся кипить.

***
Вертають сірі журавлі
Додому все, до хати,
Летять до рідної землі,
Вона їм рідна мати.


***
Десь над морем, там, далеко,
Куди чайки летять спочить,
І де кружля сумний лелека-
Маяк забутий височить.

***
Із казкового із краю
Дочекались Миколая.
На човні до нас він лине
З подарунками своїми.


***
Я Акація струнка,
Я висока, показна.
Своїм віттям вкриваю всіх
І дорослих, і малих.

Плач
Заплітала косу жінка
Та дивилася крізь ніч.
На очах її сльозинки,
Коси падали із пліч.

Цілувала незабудки,
Розмовляла в тишині.
І сльозини, як ті грудки,
Розбивались на землі.

Запалало сонце в небі,
Жінка все сидить і жде
Свою доню, яка більше
Вже ніколи не прийде.

На могилі дві троянди,
Вітер стиха повіва,
Вже нічого не повернеш,
Жінка все сидить одна...
2009