З тобою я,мов на краю безодні.
Від почуттів перехопило подих...
У на з тобою є лише сьогодні-
один для одного
ми,як ковток свободи.
нам не судилось,знаю,бути разом,
та кожна мить з тобою - насолода.
так не буває,щоб усе й одразу.
І наше щастя-то лише пригода...

Осінній дощ об шибку вибиває
ледь призабутий і сумний мотив.
Понурий клен задумливо зітхає,
і навіть час свій плин призупинив.
Дзвенять малі краплини кришталем
та розбиваються об запітніле скло...
Я вийду прогулятись під дощем,
щоб на душі відрадніше було.
обожнюю жовтневу дивну пору,
коли Земля готуеться до сну.
Моє містечко задрімає скоро,
щоби,прокинувшись,
стрічать нову весну...

Дорога життя не буває легкою.
Якщо хочеш жити-борись!
Будь кожного ранку готовим до бою,
та перед собою
ні в чім не клянись.
Радій тут і зараз,
із тими,хто поряд,
а не у мріях про кращі часи.
Дитячий,живий,
зацікавлений погляд
крізь усі терни життя пронеси.
Завжди будь собою-одним,унікальним.
Ми світу потрібні такими як є.
Свій шанс не прогав-
він можливо останній.
Життя не змарнуй-бо єдине,ТВОЄ!