Неминуче
Вже лiто проходить зупинку останню,
Тримає за руку пекуче тепло.
Хвилина на сповiдь дiсталась мовчанню.
Я знаю,що правда сильнiша за зло.
Як добре,що сонце не зрадить нiколи,
I очi свiтання прокинуться знов.
Стежками в повiтрi мандрують всi бджоли.
До серця крiзь терни прилине любов.
Мiж листям пахучим виспiвує вiтер,
Вигойдує квiтку тендiтне стебло,
I радiсть лiхтариком щиростi свiтить,
А спогад нагадує все,що було.
Без чистого неба не буде нiчого.
Це так неминуче ,як пострiл у цiль.
Лиш осiнь прийде,нiби сон,загадково,
З солоного розчину лишиться сiль.
Цей свiт вже iснує не перше столiття.
У ньому багато прекрасних дорiг.
Я хочу,щоб щастя не в"яло суцвiття,
Вiд теплих обiймiв розтанув весь снiг.
Коментарі (3)
Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --