Багато днів витрачено
Ще більше - просто страчено
Не замічено, не відзначено
Мільйони деталей, моментів, людей,
Які просто проходять
Та заслуговують кращого..

Глибока тиша ясного літнього ранку
Абсолютна недоступна для того, хто спить
А відтак..
Прокидайтесь, вставайте..
Живіть, ловіть
Випивайте
Кожну мить
Пам"ятайте
Час кипить
Він тече
як вода
і знайте ще
що краса
чекає всюди
буквально скрізь
Світ вона проймає наскрізь

Небо посиніло
Будинків прямі лінії
На шостому - я
На горизонті - хвиля

Піною білою
Накочуються масиви
міста
а день вже замішує тісто
з людей
і день бачить мільйони очей
і день плаче -
його не бачать

Пустий коридор
Сонце надворі
Лише один хворий
Хмари у морі

Неба.
Йому треба

До вікна.
Йому край треба
прохолодна

Свіжість.
Він став на
підвіконність
(його стан душі),
він втілює легкість.

Він пташка.
Для нього
безкінечність-
час
Для нього небо-
чашка
з вершками
хмар
нічної кави

2011

Скільки ще потрібно крові
Кричать мільйони невідомих
Небо мовчить, хмари над нами
Кольору смерті, вітер з її запахом -
Задихаєшся, від видінь не заховаєшся

забудь про причини
тут смерть - немає людей
і ти - не людина
учасник бійні, різанини
немає своїх
всі чужі
навіть собі самі

неймовірне відчуження всього людського
а найстрашніше сміх, коли сміятись нема з кого

Все повільніше
час
Все жахливіше
маса
тіл людей
Всі наодинці
До дна криниці
випиті тепер
І залити
кров"ю їх можна поверх
І забити
стражданням їх можна поверх
Забивають живих
Забувають мертвих

2011

Сонце зринає в синяві
І ця синява - неба
І ця синява - тЕпла

А з-за хмар - проміння
А земля вся - сонячна ванна
І в небі інша земля, гори, моря
Але примарна

Чергова марна спроба
Пірнати в красу небесного моря
Чергова марна спроба
Пізнати таємницю небесної мови

Червона полоса - однорідна і проста
Сумне однооке небо - воно вже майже в снах

2011

Похилять додолу віти берези
Листя жовтіє їхнє на землі
Низько-низько опустили коси берези
Де їм сховатись від холоду осені?

Де їм сховатись від холоду осені
Де їм знайти те, що мали тоді
Коли сонце так гріло, вітер закоханий
Обціловував ніжно і п"янкий шепотів

Обціловував ніжно і п"янкий шепотів
Про красу - про весну, яку він зустрів
і ласкавий, тихенько співав - мріється
День і ніч, сонце й зорі, тижні і місяці

День і ніч, сонце й зорі, тижні і місяці
Туга у вітровому, нестримному серці
Де ж пісні, де, де вони поділися
Німий одразу вітер як тільки розділилися

Німий одразу вітер як тільки розділилися
Вихрем виє вітер, а листя по землі
М"яким жовтим килимом на землі розстелилося
Співають разом лиш,
Шепочуть разом лиш,
Кохають разом лиш,
а не в самоті

2011