Додали знову полину
До злісно-терпкого зітхання.
Ти дві цигарки, я – одну
Спалили „за палке кохання”.

Із феєрверку почуттів
В душі занили сірі плями,
А ще... відлуння теплих слів,
Які плекались місяцями.

На тлі гарячої забави
Співаю оду я спокусі,
Тій, без вина що і без кави
Мене віддала в дужі руки.

Сказати НІ.. – немає сили!
Сказати ТАК... – не треба, може...
Ти, серце, зводиш до могили…
Чекаю… Розум переможе!

Летять незв’язані слова
У бездну місячної ночі,
Душа так прагне до тепла,
А ми миритись – не охочі.

Похмурі, тихі, мовчазні
Додолу опускали очі.
В цілому світі лиш одні
Любов вбивали опівночі...

2001