•  Зустрінемось

Зустрінемось. У серце знов поглянеш,
коханню мить даруючи ясну.

•  Сніжинки

Місто віджовкло майже.
Сірим бетонним кручам

•  Радіє вечір

Радіє вечір вітровієм,
шепочучи багряним листям,

•  Доплакує осінь...

Доплакує осінь. Уже їй лишилось недовго
кропити слізьми листопадові села й міста...

•  Жовто-сірі години...

Жовто-сірі години,
сонні очі небес...

•  Чорнява

Від вечора невпинний часоплин
малює ніч, немовби аквареллю.

•  Світанкове

Індиго-зачин тихого світанку
у вічі зазирає несміливо...

•  Передосіннє

На схилі віку літо пишнокосе
недогорілим полум'ям живе,

•  Дощ

Зграя краплин дощової води
вільним падінням - у місто. Безкрило.

•  Зриваєш, немов черешні...

Зриваєш, немов черешні,
моїх сновидінь години.

•  Уламки світу тануть у вогні...

Уламки світу тануть у вогні
під ноти похоронні нависні...

•  Про що твоя поема у цю мить?

Про що твоя поема у цю мить,
коли моя без тебе - про осінню

•  Сяє місяць - око ночі...

Сяє місяць - око ночі
над висотками міськими...

•  Ще не...

Ніч, що сплелася зі світла і тьми,
носить під серцем замріяний ранок,

•  Немає чого...

Немає чого розряджати насичені вольтами,
натягнуті нерви над сірим байдужості звалищем.

•  Зірки

Зірки - немов уламки янтарю...
Розсипані над нами. Ваблять погляд.

•  Весна

Жага тепла, забраклого в заметах -
синах уже минулих снігопадів,

•  День

День. Звичайний. Чи ні?
Наче сад навесні.

•  Коли весна розв'язує...

Коли весна розв'язує чимдуж
затягнуте зимою на живому,

•  Передвесняне

Сонце засвічує білі кристали,
рветься повітря у "плюс".

•  Сльози

Як тануть крига і сніги,
по тілу потеплілої землі

•  Життя у серці

Життя у серці затишне та повне
цілунків, ласки справ, думок і слів.

•  Зимова ніч

Чорно-біла. І вкраплено золото
у її небарвисту тканину.

•  Щастя

Щастя... Літ метеориту.
Наче полум'яне літо.

•  Глибокозим'я

Хрускіт. Позаду зірвала гілчину хурделиця.
Впала та вітка на кригу. Мов грюкнули двері.

•  На березі однім, порослім сон-травою...

На березі однім, порослім сон-травою,
при озері, що сяє й мерехтить,

•  Зимовий шлях

Кружляє віхола в танку
з гіллям, веде свій білий вальс.

•  З'їдає місто звук від кроків...

З'їдає місто звуки кроків...
Блукає погляд по високій

•  Зізнання

Оголює серце зізнання
відливом у срібній стихії.

•  Осінні настрої зими...

Осінні настрої зими...
Невчасні сльози.

•  Про час

Злітає у повітря дим
з часу обвуглених шматків...

•  Обрій блакитний на відстані кроку...

Обрій блакитний на відстані кроку
був. Та далеко вже чар свій простер.

•  У сні моїм...

У сні моїм ти знов така самотня
у купі недобачених дрібниць.

•  Шепіт ночі тліє...

Шепіт ночі тліє -
вже немає сил...

•  Синім по білому

Синім по білому...
Зверху поцілено

•  А зима розгорнулась...

А зима розгорнулась люто
мертво-білим снігів полотном.

•  А вранці Сонце засвітило...

А вранці Сонце засвітило...
А в дні новім душа зустріла Вас...

•  Жити...

Із неба життя еліксир витікає
сріблястим потоком.

•  Питання-відповідь. Ми квити.

Питання – відповідь. Ми квити.
Чому ж несказаним словам

•  Інакше

Пройшла кристалізація
минулих почуттів:

•  Монологи

Сплески звуків за межами галасу, -
ці слова, із життям розмежовані.

•  Сумно

Чому так сумно, що аж вітер
зітхає тоскно коло вух,

•  Щастя в дірявім човні...

Щастя в дірявім човні
хвилі солоні гойдають,

•  Зачинені двері

Зачинені двері, неначе облиті
отрутою. Стерті долоні,

•  Тривай!

Пірнає знов і знов життя крива
в мовчазний грім, що шкрябає в душі,

•  Позначені душі

Стираємо наше взуття по шляхах,
від кожного кроку в душі - його прах.

•  Листопадове

Передзимовий шелест лине містом,
що бачить сни мінорні восени,

•  Мені наснилося кохання

Мені наснилося кохання
чарівним блиском. Наяву.

•  Легка любов...

Легка любов до пишної оселі,
де пестять серце пахощі камелій,

•  Твій погляд

Блідне контекст наших зустрічей,
гріє багаття не вуст, - очей

•  У промінні весняного смислу

Змоклі тумани гуляють посивілим містом,
в серце вповзають підступно, неначе змія.

•  Дорога з невидимим фінішем

Простелена серцю мандрівному
дорога з невидимим фінішем.

•  Зимове

Дивлюсь крізь прозорість вікна...
В повітрі грудневім зрина

•  Ніч

Утомлений простір упав
в обійми нічного спочинку,