МІЙ НАРОД

Ми не сон, ми не фішки життєвої гри,
Ген яку ще учора програли!
Нам за шлях – колія, де думки навзори,
Коли варто дивитися далі.

Поринаємо в світ навсибіч, як дитя,
Щоб на ранах доходити суті.
Нас учора учили ховать почуття,
А тепер і розумне не чути.

Не плекаємо правди і волі своїх,
Хоч і ближчі душею до того,
Ми ще хворі виною за себе і тих,
Хто прощення не має від Бога.

Ми – народ, – щось єдине з роси і води,
І столикі своїми струмками,
Ще далеко моря, але знаю: сюди
Вже зорить Україна над нами!