Ти в онлайн просираєш думки,
Вичитуєш Зігмунда Фройда.
Махрові гламурні совки
Від яких почнеться блювота.
Тобі капає оцет в долоні,
Паперові, пошарпані лиця
Очі втомленні, змученні,сонні,
Їх пронизує впертості шпиця.
У вузлик скрутила коси…
В цьому є свої забобони
По підлозі, прозорій боса,
Пожаліли для тебе картону.
Скрепкою скріпиш минуле,
Без кулька із політелену.
Рукописи правду забули,
Накрутила образу шалену.
Очами торкаєшся пилу,
Знову слова- паразити.
Кришиться зламане мило
Годі, потрібно прожити!



28.12.2011

Остання надія, важко чекати.
Може забути з душі відірвати.
Цокіт годинника ріже у скроні
Чорним чорнилом попишу долоні.
Не позитивні рожеві шпалери,
Все ксерокопія, м'яті папери.
Вікна брудні і подерті фіранки
Знов по порядку ранки, світанки.
Килим білий, брудні черевики
Мене переслідують награні пики.
Ямби , хореї невмілі закони.
Ви нам створили одні перепони...

Секунди капають в долоні
А нам їх просто не спіймати
Як сльози гіркі та солоні
Комусь на них наплювати
І змусити мабуть не треба
Для когось щось показати
Живемо на землі ми для неба
Та можемо в пеклі страждати
Якщо подивитися в осінь
То там не лише листопад
Не можу збагнути і досі
Для чого був цей маскарад
Дивитися в спину
Буває
Та в цьому не моя вина
Мій погляд хтось відвертає
Перед мною суспільна стіна
Думки, як в розетку вмикаю
О тільки б не тиша німа
Її як тебе уникаю
Бо в ній залишаюсь сама


20.12.2010рік

Червоні нитки вишиванки, вперто зімну у кулак.
Забуду усі приспіванки, краще буде мені саме так.
Стягну в коробку всі речі, хай чекають свого часу.
Час теж зупиню до речі
Майбутнього я не впущу.
Ситом просію дурницю,
Там люди всі випадкові.
Наберу перлів на спицю.
Проблеми всі стануть зразкові.
Затулю фіранкою вікна,
Хай сонце поспить в насолоду;
Тільки так ми цінуємо світло,
Тільки так ми цінуємо свободу.
Божевільні, нікчемні поради
Залишіть для себе, благаю.
Я втомилась від фальшу і зради
І від цього банально тікаю.

11.06.2011