У вечірньому сяйві м’яких променів серпневого сонця впевнено крокує своїм шляхом струнка брюнетка. Піднімає високо голову, випрямляє спину й відчуває задоволення від своєї гордої постави. На вустах промайнула грайлива напівусмішка від невідомого майбутньго. Горизонт спокушає недосяжністю і в цей момент вона розмірковує, скільки захоплених поглядів може прикувати до себе. Легка хода танцівниці ніби виписує бедрами в повітрі ритуальний рух, ледве помітний очам, але який гаряче клеймить нутро кожного чоловіка. Нова ера життя почалася з глибокого вдиху, що розбурхав кров та наповнив серце радістю. Жадання руху не дасть встояти на місці.
Можливо колись настане внутрішній спокій для вивірених вчинків. Несподівано з’являться обережні кроки пантери перед стрибком і тоді вона стане хижою, але витонченою в своїй грації...

24.12.2011