Автори /
Марія Квітковська
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Чекання
•
Прощання
•
* * *
•
Прощання
•
Пустеля
•
Коханому
•
Загадка
•
Прощання
•
Автопортрет
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Я непомітно звикла жити так,
Як схимник, у своїй кімнаті-кель’ї.
Як схимник, у своїй кімнаті-кель’ї.
Коли зіллються подихи і погляди,
Коли серця заб’ються наші в такт, –
Коли серця заб’ються наші в такт, –
Всім чужа...
Самотня...
Самотня...
Ти пильно так на мене не дивись,
Мій некоханий... Далебí, не треба!
Мій некоханий... Далебí, не треба!
Холодні ввічливі слова,
Холодні посмішки нещирі...
Холодні посмішки нещирі...
Коли Тебе утома огорне,
Коли скорбота горло стисне міцно,
Коли скорбота горло стисне міцно,
Читай мене, студенте милий,
Я книжкою Тобі розкриюсь,
Я книжкою Тобі розкриюсь,
Прости мені, мій світлолиций лицар,
Що відпускаю нині в вільний світ.
Що відпускаю нині в вільний світ.
Ходить тиха примара
Непомітна, як тая трава,
Непомітна, як тая трава,