Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Марія Квітковська




Огляди

  1. Чекання
    Я непомітно звикла жити так,
    Як схимник, у своїй кімнаті-кель’ї.
    У спокої. У тиші. В молитвах
    Про скору близкість осені Твоєї.

    Бо падолист не Твій іще, не Твій,
    І серце не знайшло іще спокою
    В Тобі... Лишившись майже без надій,
    Їм прісний хліб з сльозами і водою.

    У голові самотність наче куб...
    На милицях старий листóпад човга...
    Тут якось прилітав один інкуб.
    Я вигнала його... А чи надовго?

    Так і живу. Чекаю. Уночі
    за нас обох турбую словом небо.
    Ти, певно, проти. Тільки помовчи,
    Бо хто іще помолиться за Тебе?



    Коментарі (7)
    Народний рейтинг: 5.21 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

  2. Прощання
    3.
    Коли зіллються подихи і погляди,
    Коли серця заб’ються наші в такт, –
    Збагнеш нарешті, що в житті ніколи ти
    По-справжньому не був щасливий так...

    А нині очі мукою позначені
    Й сльозами ллється туга через край...
    Мій любий, не прощай, а до побачення!
    Бо ми іще зустрінемось... чекай...



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": 5

  3. * * *
    Всім чужа...
    Самотня...
    Стривожена...
    Як самої себе луна я...
    Я блукаю конем
    Стриноженим
    По світах,
    Де Тебе немає...

    Я звикаю, милий,
    Увесь свій час
    Існувати
    Власною тінню...
    Ти звикаєш теж,
    Бо з Тобою в нас
    Паралельні життя
    Лінії...



    Коментарі (6)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  4. Прощання
    2.
    Ти пильно так на мене не дивись,
    Мій некоханий... Далебí, не треба!
    Забудь усе, що в нас було колись,
    Забуду й я... І притамую злість,
    Що серце залишилося без Тебе...

    Ми вже чужі... І різні в нас шляхи,
    І навіть не скажу Тобі я „друже”...
    Лиш недбайливим порухом руки
    Змахну солону краплю зі щоки...
    А так... повір, Ти вже мені байдужий...



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  5. Пустеля
    Холодні ввічливі слова,
    Холодні посмішки нещирі...
    Прийшли? Мої вітання Вам.
    Йдете? Ідіть собі у мирі.

    Якщо ж один із нас впаде,
    Хто допоможе? Хто подбає?
    Ми живемо у світі, де
    Душа душі не відчуває.

    Агов, живі! Чи ви ще є?
    Де щирість? Дружба де? Де ласка?
    Обличчя втомлене моє
    Вже не обличчя – тільки маска...

    Від сердця згублені ключі...
    З пустелі людської цієї
    Тікаю у кохання, чи
    У всесвіт ямбів і хореїв...



    Коментарі (5)
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

  6. Коханому
    Коли Тебе утома огорне,
    Коли скорбота горло стисне міцно,
    І бракуватиме Тобі в повітрі кисню,
    Лише поклич – хоч пошепки – мене.

    Повір, почую! де б я не була...
    Навшпиньках тінню підкрадуся тихо
    І віджену Твій відчай, біль і лихо,
    Губами доторкнувшись до чола.

    В долонях скронь зігрію сивину,
    Скажу Тобі про щастя і весну,
    Про те, що ця зима Твоя мине,

    Дам сил Тобі, аби, коханий, Ти
    Життям, як переможець, міг іти...
    Лише поклич – хоч пошепки – мене...



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

  1. Загадка
    Читай мене, студенте милий,
    Я книжкою Тобі розкриюсь,
    Радіючи, що нам на крилах
    Несе кохання дивну милість.

    Вивчай, психологу мій любий,
    Безхитрісну дівочу душу,
    А я Твою крізь теплі губи
    Всю до краплинки випить мушу.

    Дивись, астрóноме мій світлий,
    В мої зелені зорі-очі...
    Скажи, чи розгадати зміг Ти,
    Чого дівча насправді хоче?



    Коментарі (4)
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

  2. Прощання
    1.
    Прости мені, мій світлолиций лицар,
    Що відпускаю нині в вільний світ.
    Ти чуєш, за дверима виє вітер?
    Він кличе. Вже пора Тобі... Іди...

    Прости. Ти відтепер від мене вільний,
    а я від Тебе вільна відтепер...
    Я так і не навчилась бути тінню
    Тебе...



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

  3. Автопортрет
    Ходить тиха примара
    Непомітна, як тая трава,
    П’є очима із хмари,
    Розминає губами слова.

    У земній божевільні
    Вона мусить пробути одна,
    Бо оточена щільно
    Передвічним мовчанням вона.

    Нещаслива щаслива
    У безлюдному натовпі йде...
    Чи знайдеться сміливий
    Хто любити зможе Тебе?



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5