•  Р. В.

Міліє день і пастухи дощів
Женуть отару схилами в долину.

•  ***

Як далеко це місто в намисті вогнів бурштиновому,
Що стікало теплом твоїх рук по замерзлих плечах.

•  ***

Стане прозорим біль,
Скотиться по щоці.

•  ***

Коли дерева стануть сивими,
Погаснуть барви й голоси,

•  ***

Ці дивні скам’янілі письмена
Такі живі, що боязко дихнути.

•  ***

вийдеш, а дощ до грудей тобі тулиться,
горнеться, наче дитина налякана,

•  ***

Вийдеш з хати, ледь небо зажевріє,
Щоб побачити, як угорі

•  ***

Боже, ночі гіркішої
Більше не приведи.

•  Р.В.

Пахло блискавками і м'ятою,
Краплі падали дощові.

•  ***

Той безумець, що ніч осідлав, та не задля розваги,
Проміняв два пташині крила на порожні бесаги,

•  ***

Холод такий, що вмерти.
Світ крізь діряве дно

•  Р.В.

Сонях небо накинув на плечі -
Прохолодою віє з ріки.

•  ***

він ходив по воді опівночі,
мов чекав кого - ніч у ніч,

•  І.Р.

А з приходом весни веселіше таки не стане,
Попри скреслі льоди не воскресне й одна ріка.

•  ***

І день прийшов, дощем підперезавшись,
Вмостився сивим дідом на поріг.