Щетиниться ніч єхидною,
тасуючи карти стерті.
Не чути імен, та видно їх
в поточнім реєстрі смерті.

Здавалося б, рано мірятись
могуттю з могильним червом,
а віра осіннім вірусом
уже проникає в череп.

І хочеться йти у натовпі
за тим, хто мовчить у чатах,
і вірити навіть катові,
що смерть - це лише початок...

16.10.13

Доторкнуся до неба,
оклеєного шпалерами -
хто за твердю живе,
не лякайтесь мене, озвітеся!
Я не з пороху вже,
я із бальсового дерева,
я уже не танцюю
в балеті святого Вітуса.

Я безсмертний від нині -
не питиму вже, не їстиму,
набиратимусь сил,
готуватимуся до вирію -
я сьогодні прозрів,
я нарешті пізнав істину -
це не губи шепочуть,
це серце щемить: - Вірую...

Не в чергових месій,
що торгують в кредит по телику
благодаттю покори
та шибениці з іконою,
а у Тебе, Творителю -
Одноденний Метелику,
що тріпочеш за шибкою,
за віконною...

Не витримує натиску протипожежний щит,
мережеві маркетинги б'ються за душі грішних.
Йде колона не в ногу, та чується, як тріщить
механічний ефір усіма іменами Крішни!

Той_що_в_райськім_саду - якщо є ти і є той сад! -
блудний батьку, явися у цих неземних екстазах -
чи ж не діти твої ми нещасні: Маркіз де Сад,
Енді Ворхол, Сафо і римуючий Захер-Мазох?

В петлі Мьоб'юса склеїш тернисті чиїсь путі,
щоб подвоїти кола, та тільки чи варто, Отче?
Розіпни мене краще на ліжку - не на хресті,
щоби я не дізнався - чи( )є відчуття солодше?..

2012