гачкувата яга за вікном розгорта сувій
і нема як співати тут до небесних брам
злого дзеркала сколок залишив відбиток свій
але з тим люстром змагатися вже не нам

невідомий гравець і за ним небезпечний хід
не втекти від долі корінням вросла як клен
ти правий харукі коли боляче то болить
навіть атомам вже не вийти зі звичних схем

грудень 2013

часом в опалі одиніння
липи струшуються собачо
в голі вікна. струмками скніння
проливається, мутним плачем

одиніння-огніння млисте
одягає години нині
і не сіпатись мовить листю
мовчки водячи по руїні

розібратого ліжка. бранка
чи відвертіше – так, рабиня…
розсипається на світанки
почекання. поголосіння

півобертом! руки зсудомило ніжністю –
і годі втиснути в терпкі вечори!
зволожених поглядів віхоли злилися,
стривожених вуст полонені човни,

мій місяцю – річкою! ладонько – річкою!
сухе і безжальне – уламок в степу:
вдихнути – несила. і мур би не вистояв:
твій шепіт звільнив єрихонську трубу.

я – зваблена скрипка... лабети прочинено.
тремтливого дерева лагідна лють…
гаїв здичавілих приблуди причинні
закохані суть...


2012

тільки ліжко, і стеля, і в прірву вікно,
і знання як захриписто дихає час
літо загране й сите – солодке вино
не зважає на осінь. не зважає на нас

не спадають зірки і горять, ніби сплять
а надія конає остання таки
і лишається тільки начищений лад
хоча й хочеться звити: до мене, зірки!

і я (все!) – не чекаю. і я (все!) – не тужу!
я зручна і порожня і тиха сама
плавить лампа печальна тугий абажур
і надходить, надходить, надходить зима...

понад нами куняє роззутий соняшник
і великий же, Боже, Твій білий світ
рушниками шляхи розійшлись під зорями
що за зорі! – важкий калиновий цвіт

де б не йшла – тільки мазаною долівкою
коси й серце купані в чебреці
навіть манго в Раджкоті цвітуть петриківкою
а над Ріо - місяць, запечений в молоці*


червень 2013
___
*Запікання в молоці - давня техніка обробки кераміки.