Автори /
Юрій Максимко (1989)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Без слів
•
Титрами буття
•
...
•
Зима
•
Плацкарт
•
ЧУЖА
•
Зрада
•
НЕ БУДУ ПИСАТИ
•
У ПОШУКАХ
•
Гнилі цінності
•
ОЧІ
•
ОМРІЯНИЙ ДЕНЬ
•
КІЛОМЕТРИ
•
ВОНА
Переглянути всі твори з цієї сторінки
В думках слова, котрі не розіль'ються
Не впадуть тушшю на сухий папір
Не впадуть тушшю на сухий папір
Я все частіше при розмові
Ховаю очі від людей.
Ховаю очі від людей.
Коли думками добиваєш розум,
І вже пропало світу сприйняття,
І вже пропало світу сприйняття,
Проміння сонячні відкрили мої очі,
А потім кава жить допомогла.
А потім кава жить допомогла.
Ще вчора вони спали в тісноті,
На нижній полці шумного вагону.
На нижній полці шумного вагону.
Сьогодні я люблю тебе таку,
Бо вчора, я знайшов тебе у сні.
Бо вчора, я знайшов тебе у сні.
Стікали хмарами години
На тлі червоного вікна,
На тлі червоного вікна,
Не буду більше писати.
Нікому воно не потрібне.
Нікому воно не потрібне.
Чому так важко стрінути людину?
З котрою впевнено підеш в життя.
З котрою впевнено підеш в життя.
Скажи будь ласка Господи мені.
Чому все матеріальне на землі???
Чому все матеріальне на землі???
Так несподівано немов ота весна,
У щирій посмішці прийшла вона.
У щирій посмішці прийшла вона.
І знову він постав в його уяві,
Та ринули у голову думки.
Та ринули у голову думки.
Тим теплим вечером осіннім
Обнявши, він її поцілував,
Обнявши, він її поцілував,
Тільки вона одна все зрозуміє
Та зрозуміючи, опустить очі
Та зрозуміючи, опустить очі