Капають сльози,проливається кров,
А до цього нема кому діла...
Куди ж діли людяність і любов?
Чи цього вкраїна хотіла?

Чи цього хотіли для неї сини-
Вбивати і бути убитим-
Коли здобували незалежність,вони
Чи прагнули країну ділити?

Коли брат на брата з камінням в руках,
Із зброєю на передпліччі,
Тримають таких же людей в кайданах...
Чи охоплюють їх протиріччя?

Чи крається серце за безліч смертей,
Які можна було запобігти...
Яких ще дозволять собі "вільностей",
Щоб в "безхмарнє майбутнє" побігти?

А як же маленькі дочки і сини?
Чого ми їх зараз навчаєм?
Які пишем "істини прописні"?
Дитинства їх позбавляєм...

Побійтеся,і таки будьте людьми!
Куди Ваша ЧЕСТЬ відлетіла?
Протріть свої очі, вийдіть із пітьми...
Чи цього вкраїна хотіла?

Мрачный взгляд брошу я на дорогу,
А что видно в пылинках земли?
Только то, что известно лишь Богу
Или что не подвласно любви?
Но все это в померкшем столетье...
Не вернуть те года никогда...
А писателей грозного времени
Позабыть нелегко, это да!
Ведь поэт - он не просто безликий,
Не пригодный к труду человек.
Он мыслитель, с душою великой,
Извещающий првду вовек!..

Великого поэта стихи благословляют
И учат поколения людей..
Красивые миры в воображения вселяют
И пробуждают к воплощению идей.

И память не забудет вечно,
Пока жива людская плоть:
Что был поет-невольник чести,
Поэзии мирской оплот.

Он жил и умер.Словом гений!-
Его фамилия звучит.
И хорошо ль ему на небе?..
А от стихов душа кричит...

Он - Пушкин, миру отдавал
Любовь свою,впуская в душу
Природы красоту. Искал
Нетронутую сушу...
Он осень сердцем всем любил,
Ее над остальными возвышая...
Цветы дождей всегда боготворил,
Свой разум ветром утешая...

Он написал такие строки,
Что стали правдою навек!
Поет,поет!Какие муки т
Ты вытерпел как человек?!
Твоя душа-живой источник,
Твои слова-огонь сердец!
Ты словно был великий плотник
Вновь воздвигающий дворец...

Он изложил в своем романе
Огромных разных чувств поток.
Он чудеса творил словами,
В его руках игрушка-слог.
И вот тогда мы понимаем,
Что кажый должен так творить.
Ведь в шутку словом мы играем,
И словом можем огорчить!

2008 р

Не забирай його життя!
Воно ще навіть не родилось...
Всевишній дай йому життя-
Щоб злиїм чарам не судилось

Звести природу на нівець;
Мов те затоптане колосся,
Що прикрашає твій вінець
І поринає у волосся...

Краще візьми життя моє!..
Мої надбання не полишуть!..
Час гірко молотом кує,
Бо смерть уже його колишить...

Хай бігає по росяній траві...
В шовкових днинах, спілім літі...
І може люди воскові-
Не розільються в сонця миті

Неначе всесвіт галатей-
Живими стануть,не закуті
В кайдани -наче Прометей
й іскри вогню в богів здобуті...

Творець всього-даруй життя!
В душі кохання клубком в`ється-
Моє прохання за дитя,
В якого тільки серце б`ється...

Яскраве сяйво
В паралельному світі...
Напишуть про нього
В секретному звіті
Та й закодують
Три...Крапка...Нуль.
Вщент всі розіб`ють
Залишки куль...
Проходячи босим
По прозорому склу
В реальність зниклу,
Запитував:"ДОСИТЬ?!"
Чи ти розумієш
Всю сутність буття?!
Чи може поникнеш
В вічне забуття?!
...Крокуючи тихо
В нові вподобання,
Накликуєш лихо
На людське існування...

Жизнь делает нас разными во всем:
Кому-то дорог и любим свой отчий дом..
Другому тихий шум осеннего дождя..
Кто вспоминает прежнего "вождя"..
Ребеок любит сладости и смех,
А взрослый обречен на свой успех!
И цинника ничем не изменишь;
Как встретишься с ним - может убежишь..
Но...
каждый дышит, думает и спит,
Во сне
к планетам неизведанным летит -
И любит разное:
...глаза...
Как по щеке скользит слеза,
И тает синий небосвод...
За годом как проходит год...

Планета движеться опять..
Кругом зима и не понять...
Куда
ушли
тепло
и
свет?-
Туда, где счастья больше нет?!

Чуєш?.. як серце б`ється...
Чуеш?.. як морок і страх
Закотивсь у чиюсь душу
І причаївся в очах...

Знаєш ти близьку людину.
Чи знаєш її почуття?..
Відчуваеш маленьку провину
За недбалість людського життя?..
Чи прокинувшись вранці питаєш,
Хто ти: ЛЮДИНА чи ЗВІР?..
Заздалегіть може знаєш-
Скажеш комусь: Вір чи Не Вір?..
Допоможеш старенькій бабусі
До домівки донести сумки?..
Чи в швидкоплинному русі
Ти читаеш класичні книжки?..
ЖИТТЯ - то для тебе є свято?..
Чи двохсотка гарячих сумлінь?..
Чи працюєш для себе завзято,
Відкидаючи заспину лінь?..
Чи плекаєш традиції роду,
Підносячи пам`яті дань?..
Чи хвилюєшся долей народу,
З мірою людських сподівань?..

Чуєш?.. як серце б`ється...
Чуеш?.. як морок і страх
Закотивсь у твою душу
І причаївся в очах...