В пітьмі коли тебе огортає смуток,
А розуміння залишається десь позаду,
Коли алкоголь зрівнюється з рівнем крові
Все стає набагато простішим.
До ранку…
Потім ти п’єш якусь жижу і треш скроні,
Запалюєш цигарку і невдоволено дивишся на чайник,
Він закипає, ти вже закипів.
Морозний ранок з балкону нудить буденністю,
Десь далеко сміттєвоз забирає частинки людського життя,
В яких ще не так давно порались люди.
Теж люди…
Але інші, не такі як ти, гірші,
Бо вони пораються в рештках людського, іншого, життя,
А ти ні.
Твій пес теж інший, не в приклад тим вуличним волоцюгам,
Що так і дивляться як би вхопити за ногу розриваючи джинс.
Він вимитий та вгодований,
Ситий і лінивий, інший,
Як і ти…
Він не вживає алкоголю і не затримується вечорами,
Не матюкається і не нервується, коли щось виходить з під контролю,
На відміну від тебе…
Поки що…

2012