Автори /
Леся Геник (1982)
Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу
•
Грішна
•
Я буду говорити до тебе віршами…
•
*** Ти відмовляєшся...
•
***Жінко, дивися в очі світови...
•
***Налий мені отрути у келих сподівань...
•
***Межа проходить через твоє серце...
•
***Коли ти несподівано стаєш квіткою...
•
***Коли підходжу до тебе...
•
***
•
****
•
***
•
Гени страху
•
Сонце
•
я-сон, я - ніч…
•
не лукав
•
****
•
Пробачила
•
Несповна розуму
•
Сіра ворона
•
Ми з тобою танцювали танго
•
Незнайомі
•
Аби не було розчарування…
•
Одна
•
***
•
***
•
Про вовчі отари і чабанів
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Так, Боже, я грішна.
Бо думаю, що комусь ліпше за мене.
Бо думаю, що комусь ліпше за мене.
Я буду говорити до тебе віршами...
Буду кричати мовчанням, закутим помежи рядками...
Буду кричати мовчанням, закутим помежи рядками...
Ти відмовляєшся тримати за руки дерева...
Бо вже давно не літо
Бо вже давно не літо
Жінко,
дивися в очі світови
дивися в очі світови
Налий мені отрути у келих сподівань.
Я питиму маленькими ковтками.
Я питиму маленькими ковтками.
Межа проходить
через твоє серце.
через твоє серце.
Коли ти несподівано стаєш квіткою
і тебе запрошує до танцю вітер -
і тебе запрошує до танцю вітер -
Коли підходжу до тебе,
серце підскакує аж до горла.
серце підскакує аж до горла.
Його усмішка не пасує цьому місту.
Бо вона - занадто американська,
Бо вона - занадто американська,
коли утома понад міру
коли бажання утікати
коли бажання утікати
Коли будеш говорити,
що хтось такий солодкий,
що хтось такий солодкий,
Ми боїмося
сильніших
сильніших
Задивилася під ноги осені...
...
...
я - сон, я -ніч...
я вигадка чиясь...
я вигадка чиясь...
не лукав
чуєш не лукав
чуєш не лукав
Спрагла земля схожа на камінь -
людські сльози її не розчулять.
людські сльози її не розчулять.
Вона пробачила тобі
ще вчора,
ще вчора,
Дивишся на жінку,
що
що
Він - чоловік непростий,
а неабияка цяця,
а неабияка цяця,
Ми з тобою танцювали танго.
Ти майстерно, а я не надто.
Ти майстерно, а я не надто.
Незнайомцю,
яке то щастя, що ми не знайомі!
яке то щастя, що ми не знайомі!
Аби не було розчарування пий гірку каву ще вдосвіта,
коли небо висипає на землю безвинну наготу,
коли небо висипає на землю безвинну наготу,
Одна... супроти світу.
А інколи й супроти себе самої...
А інколи й супроти себе самої...
Не кусай мене за п*яти,
бо вони й без того порепалися від болю,
бо вони й без того порепалися від болю,
щодня розлючений мізерний карлик
видзьобує великого сліди
видзьобує великого сліди
Воістину, нині важко бути чабаном!
Бо в кожній отарі замість овець - вовки.
Бо в кожній отарі замість овець - вовки.