Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Наталія Лазука (1978)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Бути собою
    Тепер вже не личить ні маска, ні грим, ні мейкап.
    Обличчя, як правда, світає для тебе. І так
  •   * * *
    І загояться рани котроїсь святої неділі.
    Склянка чаю зеленого знов полікує душу.
  •   * * *
    Білий сон, що біліє і плаче,
    Білий ранок підбілює каву.
  •   * * *
    Уже й по всьому. Попіл літа
    Під ранок десь розвіє вітер.
  •   * * *
    В дорогу, в дорогу… Туди, звідки сонце і вірші.
    В Тернополі зимно і навіть чужі перехожі
  •   * * *
    Непевність. Невпевненість. Вітер і дощ.
    У вікна прочинені проситься світ.
  •   * * *
    Ти мене ловиш і серпень хапає за серце.
    Тишу у душах хвилюють солоджені сни.
  •   * * *
    Ця музика живе у тихім домі,
    У вікнах – світ, по шибках – пелюстки…
  •   ***
    Сніг, коли сміх... На початку розмови
    Позасипало. Не знаю, чи йти.
  •   ***
    Я тебе повторюю у часі,
    У снігах, що з-під коліс. І ти
  •   ***
    Ангели живуть на дні шухляди.
    Вогниками сяють поміж шпар.
  •   ***
    За будинком напроти віджив тимчасовий дощ.
    Він нічого не знає про нашу з тобою змову –
  •   ***
    Він дихає мною і подих його пахне медом.
    І погляд у нього – премудрість життя і книжок.
  •   ***
    Мамо, він в серці багаття носить,
    Плаче і йде у наш дім вогнем.
  •   ***
    Остання любов твоя і моя серед літа.
    Притихла душа - сьогодні фатальний стрибок.
  •   ***
    Цей вечір сумує, що літо покинуло місто.
    На вулицях світяться постаті наших розмов
  •   Чужина
    А тим маршрутом - дощі й тумани,
    Краплини вчора шмагали світ.
  •   ***
    Це сукні весільної сміх, це біла вуаль, як час…
    Це подив малесеньких рук двох ангелів біля нас.
  •   ***
    Встати і бігти… Встати і бігти…
    Ти ще сильніша в колі вовків.
  •   ***
    І світ починавсь. Все по колу ішло споконвіку.
    І цей чоловік, що так пестить моє ім’я,
  •   ***
    Мені ця вечеря солодка і щира, як спокій.
    Хай давиться воском і світить собою свіча...
  •   ***
    І як не ховайся, а світ заповзає під комір…
    І дихає поруч ось тінь моя, вірна, як пес.
  •   ***
    Зашерхлі долоні по шкірі - як відчай.
    Згортаємо пальцями листя із вікон.
  •   ***
    Кімната прихована посеред міста під вечір.
    Мені - твого відліку, відчаю, чаю і м’яти…
  •   ***
    Таємниця мене. І вино, і зелений чай.
    Добиратимеш слів, а слова вже тепер не ті.
  •   * * *
    Ти знаєш, як під вечір помирає листя...
    І день останній плаче золотом нечутно.
  •   ***
    А голуби перелітають час,
    Що листям шелестить, мов сніг. І пір"ям
  •   * * *
    А помисли твої - щасливий подорожній -
    Чистіші від води, осінньої води.
  •   * * *
    Пережити іще солоджений серпень,
    І пробачити цим волхвам і джмелям,
  •   * * *
    У ритмах дощів барабанять слова.
    Ця осінь у повному штилі.
  •   * * *
    Полум’я свічки гасить кімната чи погляд…
    Хто із нас житиме довше до ранку?
  •   * * *
    А гості, між іншим, вже п’яні. Ти чуєш?
    До сну хилитаються тіні у залі.
  •   Дорога
    Оминаємо вечір. За напрямом – місто чуже.
    Півдоби за кермом. А мені, як у щасті, спокійно.
  •   * * *
    Розчісую коси гребенем долі. Весна
    Щовечора дивна, щоночі солодка й тонка…
  •   ***
    І відчутно ці струни у скронях і пальцях…
    Від гітари лишилися тінь і надрив.
  •   * * *
    Перекошені двері, скрипучі і давні, як світ,
    Вас точили роки і хитали минулі події.
  •   * * *
    Я тебе виглядатиму серед мелодій ефірних.
    Доки настіж відчинені вікна і двері кав’ярень.
  •   * * *
    То нічого, що сум. То літо відходить не врапт.
    Засмаглі красуні всміхаються світу. Нічого, що дощ…
  •   * * *
    Відтепер уві сні лиш чекає та осінь тепла…
    За вікном захурделив вже грудень.
  •   * * *
    У старенькій капличці ікони і листя…
    Віддзеркалення часу - напроти душі.
  •   * * *
    Ти знаєш – усілякі прапори
    гойдав холодний вітер.
  •   * * *
    Я бачила, як помирає день.
    І тінь – останнім кроком…
  •   * * *
    Віднайди мене в мушлі погожого літа,
    Що пропахло імлою, травою і цвітом.
  •   * * *
    Прислухайся до тих, х то є.
    Вода по колу.
  •   * * *
    Новітнім рабам
    Замість хліба – раптова мівіна,
  •   Весна
    У цьому місті балаган і вічні стреси,
    Хіп-хопом котися під вікнами шпана.
  •   * * *
    Різко, пристрасно і відчайдушно
    В місто ввірвався азартний травень.
  •   * * *
    Перебираю тихо струни осіннього листя,
    Вкотре читаю по нотах вітер, по буквах – зорі.
  •   * * *
    Тимчасове примирення нині нагадує спокій.
    Я байдужа до літа, яке вже давно відцвіло.
  •   * * *
    Клапті паперу вітер розвіяв за містом.
    Хтось написав тобі знову сумного листа…
  •   * * *
    Речі складає поруч
    Втомлений сонцем день.
  •   * * *
    Пришпорити б раптом стрімкого, як вітер, коня.
    В сідлі золотому туди, де уже горизонт...
  •   * * *
    Часто буває – згадуєш все, що було.
    Дні, як термометр – міток і цифр каламуть…
  •   Спокій
    Душа і метелик припнуті шпильками до світу.
    Війна вже позаду. А ти – таки любиш життя.
  •   ***
    Вітер – бешкетник. Квітень на сум провокує.
    Зимно, хоч плач. І на вікнах похлипує дощ.
  •   * * *
    «Нормальний вовк у людський ліс
    не дивиться – там одні пеньки». А.Заблуда
  •   Відпустка
    Якщо вирушатимеш завтра на південь,
    Вчепи до машини щасливі колеса.
  •   * * *
    Дощитиме далі. І дні на холодних колесах
    Кружляють по колу… Калюжі розбризкує ніч.
  •   * * *
    Ти мене розумієш. І не помічаєш,
    Як тепер захлинається дощ за вікном.
  •   Тобі
    Колись ми з тобою посадимо ріпку.
    І внучка в нас буде, і мишка, і котик.
  •   * * *
    Сьогодні помовч про мене уголос,
    Спини теревені зухвалого вітру.
  •   * * *
    До тебе іти - ще півроку.
    Осінь... Зима... І не жаль,
  •   * * *
    Нехай буде так. На сході видніється Пітер.
    Північні шляхи рахують сподівані дні...
  •   Ранок
    Мряку розвіють скоро сонця гарячі колеса,
    Вітер остудить каву. Знімки - для жовтої преси.
  •   * * *
    Завтра уже пізнаєш розкіш жовтого саду...
    Сто горобців зненацька випурхне із засади,
  •   * * *
    У цьому театрі клоновані душі і лиця,
    Колючі піски і вітер з печаттю злості.
  •   * * *
    Кружальця льоду сняться нині відрам,
    Уже міська сьогодні ця зима.
  •   * * *
    На ніжних дитинних руках
    Спокійно вмостилося літо.
  •   * * *
    Пошукай мене завтра на сайті,
    У галасі радіохвиль.
  •   * * *
    Прив"язане серце до рейок
    Дороги і колії рве.
  •   * * *
    Накриши мені сміху в горнятко,
    У настояний липовий чай.
  •   * * *
    І все минеться...
    Пуп"янок стане квіткою,
  •   * * *
    Я утечу, як завше,
    Від зими.
  •   * * *
    Так буває:
    листи, що приходять
  •   * * *
    Вечір пахне кавою
    І ще снігами...
  •   * * *
    Під ноги
    падає сніг,
  •   * * *
    Сидить на підвіконні
    вечір
  •   * * *
    Зима на колючках шипшини,
    Аж кров"ю бринить горобина.
  •   * * *
    Ковточок образи,
    І серця шматочок
  •   * * *
    Трохи сумно,
    Що ми не вічні.
  •   * * *
    До нього вже ледве ідеш. А він - заміновує доступ.
    Обличчя шукаєш, а бачиш попереду спину.
  •   * * *
    Травень спинився в готелі.
    Знада кімнат золота.
  •   * * *
    Вже завтра поїду до Львова. У русі - не нудно.
    Нові погортаю газети. І згорток новин
  •   * * *
    Померзнуло листя. І грудень, таємний агент,
    Вишукує сліду у місті мого листопаду.
  •   * * *
    Не відомо, чи завтра випаде сніг.
    Не відомо, чи ти насправді відвертий.
  •   * * *
    Терпець увірвався і тихо полинуло листя.
    Жовтень ледачий посунувся далі на захід.
  •   * * *
    Тобі не видно. Тобі не чути
    Мене. І сліпне холодне місто.
  •   * * *
    В кімнаті маленька ялинка і жінка маленька
    Чекає на диво, що станеться нині чи завтра.
  •   * * *
    Бабусю,
    радосте сива,
  •   * * *
    Осінь цілувала
    й вітром колисала
  •   * * *
    А зорі і сніг
    Все падають, падають, падають...
  •   * * *
    Десь у снігах замерзало життя...
    Ти ж пам"ятай мене лебедем білим.
  •   * * *
    Розсипаюся словом
    у мелодію
  •   * * *
    Я піду -
    і останній акорд
  •   * * *
    Згорток образ...
    Й за плечима хтось кине:
  •   * * *
    Цей захеканий час
    Не підвладний
  •   Передчуття
    Попереду дні, тумани і вечора кроки...
    Позаду - літа й любові обвуглений біль.
  •   * * *
    Тремтить повітря у долонях Божих.
    А сніг - мовчить
  •   * * *
    Обростає
    душа віршами...
  •   * * *
    Змінюється світ і ми у ньому,
    Все мина, як ти, як я, як день...
  •   * * *
    Глянь, он за вербами вечір
    Синьку колотить в півтон.
  •   * * *
    Не вір снігам -
    Вони такі холодні.
  •   Художник
    Раптом сніг.
    І здається,
  •   * * *
    Ідуть дощі.
    Несуть мені листівки
  •   * * *
    Циганський оркестр виграє позолотою в осінь.
    З тобою тепер однаково любим... Авжеж.
  •   * * *
    Усе минає...
    Не минають тільки наші душі.
  •   * * *
    Колючих слів навіяло, як снігу.
    Дрібних образ нам вистачить якраз.
  •   * * *
    Вже день пішов від тебе,
    Згорбившись дощем.
  •   * * *
    Вітер навіяв листя з чужого міста.
    Осінь - така сьогодні між нами відстань.
  •   * * *
    Мене вжалив день.
    Ця осінь уже
  •   * * *
    Чаклую над словом, над тишею, долею, звуком.
    Сама собі знову говорю до Бога і зір.
  •   * * *
    Хоч нікому нікуди не треба,
    Тільки вітру іще - до зими,
  •   * * *
    Раптово
    Повернеться вересень
  •   * * *
    Стою по коліна
    в осені...
  •   * * *
    Вечір спинився.
    А варта твоя
  •   * * *
    Не хвилюйся
    світе
  •   * * *
    Ми з Вами
    не порозумілись.
  •   * * *
    Осене, не окрадай цей сад,
    Залиш на дні ще трішечки талярів.
  •   * * *
    Не зникай
    У мереживі міста,
  •   Осінь у Львові
    Летить трамвайне світло у холодну ніч,
    Блищить бруківка скраю, біля площі.
  •   Прогноз погоди
    Теплий запах в душі,
    І холодних пелюсток завії...

  • Огляди

    1. Бути собою
      Тепер вже не личить ні маска, ні грим, ні мейкап.
      Обличчя, як правда, світає для тебе. І так
      Ходити зручніше поміж лабіринтів та мап
      Зимового міста. І поки палає маяк
      Кав’ярні на вітрі, в снігах,
      Душа моя тужить у цих берегах і словах.
      В скуйовджених косах вітри і розмови, й світи
      Твого милування. Цей погляд і не перейти –
      Не переплисти, а йти і нести, і нести
      У серці, як море. І доки цей захват не стих,
      Викохую невороття
      Твого і мого почуття…
      2018



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. * * *
      І загояться рани котроїсь святої неділі.
      Склянка чаю зеленого знов полікує душу.
      Хтось мене пригадає…І Бог із чийогось весілля
      Повернеться і скаже, що день і що жити мушу.
      Що усе в цьому світі дволике – і горе, і щастя.
      І немає одної із тисячі щирих правд.
      І мене заспокоїть прозріння і літнє причастя.
      А зворушений Бог відлетить, обриваючи сад…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. * * *
      Білий сон, що біліє і плаче,
      Білий ранок підбілює каву.
      Білий день. Над снігами неначе
      Біле щастя, що ходить за нами.
      Білих днів круговерті і віра…
      Біла музика лишиться в душах.
      Білий час хід годинника звірить
      І до нашого вечора рушить…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. * * *
      Уже й по всьому. Попіл літа
      Під ранок десь розвіє вітер.
      І ти сумуєш, що не видно
      Могил в тумані. Серце мідне
      В деревах б’ється і стихає…
      А день останній залишає
      У душах світло і надію.
      І тінь у золоті маліє.
      Все далі й далі попіл літа,
      Що рознесе себе по світу...
      2013



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. * * *
      В дорогу, в дорогу… Туди, звідки сонце і вірші.
      В Тернополі зимно і навіть чужі перехожі
      Пакують валізи на захід, на схід. Щоб не гірше…
      Ще випити кави - ковток сподіванок погожих.
      Немає ні серця, ні розуму й світла ні в кого
      До мене. Аж раптом - здіймається листя у небо…
      Знайомі обличчя ховаються в пальта навколо.
      І я відчуваю - сьогодні в дорогу. До себе.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. * * *

      Непевність. Невпевненість. Вітер і дощ.
      У вікна прочинені проситься світ.
      Десь осінь розхитує дні серед площ…
      Розвіяти б сумніви, витерти слід
      Печалі у вересні, що аж пече.
      І птах, що зривається, плаче в плече…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. * * *
      Ти мене ловиш і серпень хапає за серце.
      Тишу у душах хвилюють солоджені сни.
      Ближче і ближче… За спинами дні і колеса.
      Літо в дорозі. І дотик усе пояснив…
      Ти мене зловиш, я це відчувала ще зрання.
      Вітер і відчай тривожать у грудях слова.
      Подих на шиї шукатиме знову пізнання.
      Я засміюсь, бо з легень виривається птах.
      2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. * * *
      Ця музика живе у тихім домі,
      У вікнах – світ, по шибках – пелюстки…
      Коли несеш мене. І вже потому
      Співає тінь про щастя і казки.

      Тримай мене, як скрипку, що ридає.
      На пальцях - ніч від дотику тремтить.
      Побудь ще тут… лишаю серце скраю,
      Зірки летять у душу . Світло. Мить…

      Тримай мене… В очах згоряють сльози.
      Найвища з нот… Обійми... Хід годин.
      Ця музика пливе і ніжна сутність
      Здригнеться враз від поруху гардин.
      2013



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      Сніг, коли сміх... На початку розмови
      Позасипало. Не знаю, чи йти.
      Повна довершеність світу і Бога -
      Сумнів і віра. І я, коли - ти.
      Душу і руки закутую светром.
      Котиться колесо днів і доріг.
      Біль, коли біль... І між нас - кілометри,
      В серце посічене - вітер і сніг...
      2013



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***
      Я тебе повторюю у часі,
      У снігах, що з-під коліс. І ти
      Котиш біль морозяний по трасі.
      За вікном невизначеність. Йти…
      Йти, коли повторення, як втрата.
      Під ногами вечір замело.
      Світло фар. Просвітлення і свято.
      Чи в цю долю щастя забрело…
      Чи у цих зіницях сніг і мандри.
      Хто кого? Втекти чи підійти…
      Дотик рук. Бринить зимова мантра.
      Я тебе повторюю. А ти?
      2013



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    11. ***
      Ангели живуть на дні шухляди.
      Вогниками сяють поміж шпар.
      Хай собі скрипить таємна ляда,
      Від старих часів – безцінний дар.
      Пізнаю оцей маленький світик
      Позолоти серця. Головна
      Свічечка, як віра, мовчки світить…
      Хоч кому що нині – таїна?
      Хто кому сьогодні стане дивом
      У великій ері слів і зрад?
      Я тепер рятую в грозах й зливах
      Ангелів своїх із дна шухляд.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ***
      За будинком напроти віджив тимчасовий дощ.
      Він нічого не знає про нашу з тобою змову –
      На горищі старому, де з вікон - видіння площ,
      Ми порушимо знову забуту колись розмову.
      Посідаємо поруч, аж подих кудись піде,
      Прилітатиме з неба маленька, як серце, пташка.
      Із кутка парасоля вривається спицями в день
      І болить розуміння, що літо сьогодні – наше.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ***
      Він дихає мною і подих його пахне медом.
      І погляд у нього – премудрість життя і книжок.
      Зриває коралі… По шиї – зірки і планети…
      На тілі моєму шукає доріг і стежок.
      Він дихає мною. Мені – залишається бути
      В долонях у нього, в його золотому житті.
      Я вже проростаю і хочу до ранку заснути
      Й не чути нічого про сяючий плід в животі.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ***
      Мамо, він в серці багаття носить,
      Плаче і йде у наш дім вогнем.
      Бачиш, я вже заплітаю коси,
      Він же зриває із вікон щем.
      Мамо, сховатись у світі ніде -
      Коні тупочуть, темніша ніч.
      Чорні підкови, стремена срібні…
      Стукають в двері. Згоряє піч…
      Мамо, він душу, як сонце, має.
      Гляне – і відчай в мені пече.
      Ранок. Притихло. Життя минає.
      Мамо, це поруч його плече.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ***
      Остання любов твоя і моя серед літа.
      Притихла душа - сьогодні фатальний стрибок.
      Меди, як і я. Під пальцями золото й липень.
      Розріджений день. Це полудень слів і думок.
      Я бачу тебе, я чую твій голос із серця,
      На дотик іду. Той світ, що за нами, замовк.
      І раптом у ніч приглушений подих зірветься -
      Твоя і моя світає остання любов...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ***
      Цей вечір сумує, що літо покинуло місто.
      На вулицях світяться постаті наших розмов
      І дихає небо покрученим з відчаю листям,
      Ключами пташиними світ відкриває замок…
      І хтось випускає холодність безжального вітру,
      Деревам вже боязко, аж задихається біль…
      Часи золотого жовтневого повного мита -
      По вулицях сипляться душі, і попіл, і сіль…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Чужина
      А тим маршрутом - дощі й тумани,
      Краплини вчора шмагали світ.
      Намокли душі машин і ранить
      Холодна відстань. Моє шасі
      Живе і плаче… Сталева птиця
      Летить у серце, у самий нерв.
      Це попадання пече, як спиця -
      Хтось батьківщину на мапі стер…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ***
      Це сукні весільної сміх, це біла вуаль, як час…
      Це подив малесеньких рук двох ангелів біля нас.
      Складатиме задуми день і житиме мовчки тут.
      У тихому домі зима. Тепло заповзає в кут…
      У нашому домі - життя, як щастя, як самоцвіт…
      На шибці хвилюється сніг. І білий сміється кіт…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      Встати і бігти… Встати і бігти…
      Ти ще сильніша в колі вовків.
      В цій глухомані. Сумніву крихти
      Хай обернуться хлібом років.
      Світлом і сіллю, димом і ніччю,
      Гріти долоні блиском меча…
      Дивиться довго совість у вічі,
      Відлік свій мудрий досвід почав.
      Хай там десь стелять постіль і квіти,
      Ти обминаєш мряку оков.
      Встати і бігти… Встати і бігти –
      Хтось обриває душу ривком.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***
      І світ починавсь. Все по колу ішло споконвіку.
      І цей чоловік, що так пестить моє ім’я,
      Співав і моливсь, і спадали з долонь його ріки.
      У водах душа відчувала себе - це я.

      Під серцем туман... Прозирають із вранішніх вікон
      Пелюстки і сни. І гойдають моє ім’я.
      Так тепло від слів золотого, як мед, чоловіка,
      І музика йде. І до нього ще крок. Це я…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ***
      Мені ця вечеря солодка і щира, як спокій.
      Хай давиться воском і світить собою свіча...
      Дивись - наші душі сьогодні над небом високим,
      До повного щастя наповниться місяць і час.
      До рук і до горла підкотиться хвилею літо.
      Сміятися хочу. Повітря лоскоче й болить.
      П"янка матіола бентежить прочинені вікна.
      Це літо, коханий, зриває пронизливу мить...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    22. ***
      І як не ховайся, а світ заповзає під комір…
      І дихає поруч ось тінь моя, вірна, як пес.
      Потріскують дрова. Ще літо спалахує – колір
      Червоно-блакитних, холодно-гарячих небес.
      Серпнева вечеря на дотик ще тепла. А після
      Спадатиме тихо обпалене листя з долонь,
      Згорятиме в часі, кружлятиме відчаю дійсність…
      І тінь моя плаче, що я вибираю вогонь...



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ***
      Зашерхлі долоні по шкірі - як відчай.
      Згортаємо пальцями листя із вікон.
      І тіло, як щастя. Тут тіні і свічі.
      Спадатиме сукня в пастельному світі.
      І музика втихне у серці до ранку…
      Назвеш мене мовчки собою і мною,
      Бо подих і шепіт…Бо осінь на ганку.
      Рятується світлом душа. І тобою…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ***
      Кімната прихована посеред міста під вечір.
      Мені - твого відліку, відчаю, чаю і м’яти…
      Годинник до півночі зіркою світить на плечі.
      А ти наді мною. І небо над нами, як свято.
      Ця стеля прочитана, стіни спадають до тебе,
      Ховаються глечики доісторичні в куточку.
      Чужим завойовником, схожим напевне на себе,
      Ти голосно дихаєш, тихо сповзає сорочка…
      Колотиться місяцем серце маленьке, як пташка,
      І ніч залишається нині у світлій кімнаті.
      А хтось задихається, тіні гойдаються важко –
      Чужим завойовником, тілом, водою, лататтям…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    25. ***
      Таємниця мене. І вино, і зелений чай.
      Добиратимеш слів, а слова вже тепер не ті.
      Заховаюсь в тепло, як ховаюся зазвичай,
      І тепер в мене світ, що любити мене хотів.
      І тепер в мене ти. І вода на плиті кипить.
      Буде день і вогонь. За вікном помирає сніг…
      Незабаром весна - поминальна за снігом мить.
      Таємниця мене. І вино, як вчорашній гріх.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. * * *
      Ти знаєш, як під вечір помирає листя...
      І день останній плаче золотом нечутно.
      Доріг сувій. І відстань затирає лиця.
      Когось притулить ангел. Поглядом у сутність.
      У цьому місті безлад полишає осінь,
      На брук холодний пада молодість від бігу...
      Ми вкотре тут, як вперше - тимчасові гості.
      Комусь всміхнеться ангел. І - посипле снігом...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ***
      А голуби перелітають час,
      Що листям шелестить, мов сніг. І пір"ям
      Вже крутить вітер. Нами володіє
      Повітря й світло осені. Без нас
      Той серпень десь живе. Який погас.

      І вже ніщо тепер не вдієш, ні.
      Ця крапка укінці - зимова тиша
      У шпарах дому, що таки залишиш
      Колись раптово: вже чи навесні.
      У стінах зникне ще тих кілька слів.

      Хто відлітав, той знає цю печаль,
      Коли не все одно: на схід чи захід...
      Поближче серце - перелітнім птахом
      Майне питання - сумніву вуаль.
      Тремтить на пальцях осені медаль...






      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. * * *
      А помисли твої - щасливий подорожній -
      Чистіші від води, осінньої води.
      На погляд ліхтарів і на слова порожні
      Коли в яких світах просвітленим ходив.

      Розмови про плоди, про смак життя і болю -
      Полову і зерно. Ти знаєш самоту.
      За вікнами вода. Дерева вкотре голі.
      Запалюєш свічу, горіти саме тут.

      Це повертання зим - сліди води і хліба.
      Пригадуєш себе і струшуєш сніги.
      Вже ніби по війні, і по зневірі ніби.
      Вогонь палахкотить, премудрий і нагий.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. * * *
      Пережити іще солоджений серпень,
      І пробачити цим волхвам і джмелям,
      Що летять і летять на південь уперто.
      І не видно уже ні цяток, ні плям.

      Перевіяна ця самотність на вітрі
      Відчуттям перемін і видінням себе.
      Напівосінь уже, і ще - напівліто...
      Запаковані сни у валізи небес.

      Перелітного пів печального світу.
      Проминають сади поміж зла і добра.
      Тільки радісний Бог, всміхаючись, ліпить
      То тебе із зірок, то мене із ребра.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. * * *
      У ритмах дощів барабанять слова.
      Ця осінь у повному штилі.
      Дочасного вітру допоки нема,
      Чекання - у східному стилі.
      І сміх одаліски, і листя вогонь…
      Палають ці руки у танці.
      У кожному русі видіння долонь,
      Що долю тримають на таці.
      У кожному ритмі початку кінець,
      У косах монети. Навколо.
      Проймають мотиви, втрачають терпець…
      Цей танець, як людство, по колу.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. * * *
      Полум’я свічки гасить кімната чи погляд…
      Хто із нас житиме довше до ранку?
      Ти, озирнувшись надвечір, наздогад
      Ліпиш із воску податливу бранку.
      Ніч пропікає кістки. Майже в душу
      Скапують миті від дотику пальців.
      І за дверима ніхто не порушить
      Літнього танцю… уранці.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. * * *
      А гості, між іншим, вже п’яні. Ти чуєш?
      До сну хилитаються тіні у залі.
      І музика тихне. І ти вже цілуєш…
      І наші долоні дружки пов’язали.
      Весілля солодке, як мед. І печальне.
      І нічка трояндова ніжить. І липне
      На пальцях маленьких живе і реальне
      Дитятко, зачате, здається, у липні…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    33. Дорога
      Оминаємо вечір. За напрямом – місто чуже.
      Півдоби за кермом. А мені, як у щасті, спокійно.
      Повертаєш на захід. І я довіряю уже
      Перегонам коліс… Залишаючи смугу подвійну,
      Золотіє авто. І нас доганяють сліди
      Перебутих годин. Твоя ніжність - у погляді літа.
      Я з тобою, я поруч… Зникає минуле, як дим.
      Ти – чаклун за кермом. Мою долю звертаєш до світла.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. * * *
      Розчісую коси гребенем долі. Весна
      Щовечора дивна, щоночі солодка й тонка…
      Милуєшся мною. Хвилини шовкові течуть,
      Ще трохи - і вишні за вікнами щастя напнуть.
      Навзаєм усміхнешся. Між крилами подих затих.
      І я прислухаюсь, як світ серед добрих і злих
      Чекає причини. А суть – лиш у тому, що є...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ***
      І відчутно ці струни у скронях і пальцях…
      Від гітари лишилися тінь і надрив.
      Покотилися постаті точені вранці,
      Розтривоживши місто покою і див.
      І на мить - досконалого профілю образ,
      Я почую наосліп і тілом немов.
      І найтоншого світу торкнуся, раз по раз
      Задихатимусь серцем в акордах його…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    36. * * *
      Перекошені двері, скрипучі і давні, як світ,
      Вас точили роки і хитали минулі події.
      Вас гойдало дощами і сипав під очі вам сніг,
      Рахували ключі перехожі вітри і завії.
      Відчиняли у щасті усім, хто шукав простоти,
      Зачинались, коли хто непроханий стукав у серце.
      На одвірках – повітря. А нам – поза часом плисти.
      На завісах тремтять перебуті години без сенсу.
      Чи весь сенс, що родина змужніла тут спершу моя
      І тепер на замку тогочасні розмови повисли…
      Та жива іще клямка від дотику пальців, і я
      Обігрію себе кожним скрипом оцим ненавмисне.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    37. * * *
      Я тебе виглядатиму серед мелодій ефірних.
      Доки настіж відчинені вікна і двері кав’ярень.
      Ти до мене ступатимеш. Білий метелик допіру
      Твої пальці у тиші шукав і до вечора марив.
      Обніматимеш пристрасно, захват у горлі зав'язне…
      Я тобі посміхнуся іще до новітньої ери.
      Твої плечі торкатимуть серця. І лампа погасне,
      Засинатиме сонце у квітах, при вході в печеру.
      І на відстані подиху білий метелик відчує
      Твої руки, що сходять щовечора з теплого неба,
      І за стінами місто мотиви щасливі почує,
      І, упавши між листя, чекатиме ранок на тебе…




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    38. * * *
      То нічого, що сум. То літо відходить не врапт.
      Засмаглі красуні всміхаються світу. Нічого, що дощ…
      Смугасте шосе. І ти в цій дорозі не пан, і не раб.
      І осінь вже близько – промоклим колесам настарчить калош.

      Парад парасоль. Дерева убік, до тепла півверсти.
      Жоржини самотні ясніють штахетам. Пора дефіле.
      Їм лиш навесні – закохані руки, тепер рукави
      Голодного диму. Вогонь не приймає бадилля гниле.

      В машині печаль. Навколо ряхтіє цей осені світ.
      Хитається вечір на заднім сидінні. І хочеться слів.
      Мобільний, як друг, від когось наспівує щирий привіт.
      Вже близько додому. Двигун тріумфує, хоч тільки-но млів...





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    39. * * *
      Відтепер уві сні лиш чекає та осінь тепла…
      За вікном захурделив вже грудень.
      Розбитого скла
      На порозі удосталь.
      Калини дзвенить зимна кров.
      Хуртовина нестямна виводить зими рок-н-рол.
      Потанцюй, моя доле. Зухвалі ці ритми – танцюй!
      І нехай опівнічний вітрище нас б’є по лицю,
      Ми з тобою у світі самотні відважні вовки.
      І цей сніг, і сліди ці сумують сьогодні за ким?
      Ти не знаєш. То й добре, бо нам що хвала, що хула…
      І дарма, що у снах лиш чекає та осінь тепла.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    40. * * *
      У старенькій капличці ікони і листя…
      Віддзеркалення часу - напроти душі.
      Мені тихо і мирно. Золочені птиці
      З рушників позлітали у світ і дощі.
      На покришених сходах полишені долі,
      Хтось молився тут вчора подовгу за нас.
      Як востаннє, пронизує дощ парасолю.
      І триває життя. І цей вечір не згас…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    41. * * *
      Ти знаєш – усілякі прапори
      гойдав холодний вітер.
      Епохам, зимам і вождям себе перетерпіти б…
      Приховує ця осінь кабалу.
      Слова – у кошик.
      І голову морочать справи й гроші.
      Ти знаєш, я в цю клітку ані руш.
      Комусь когось загнати б…
      В’язкий корисливості знак.
      І нам туди не варто.
      Приховують ці гасла сонми душ. Їм нецікаво
      Хто дихає злостиво. Світ – тіснява.
      Ти бачиш – у тумані прапори.
      Дебати інтересів.
      Втомився час від суєти казенних епілепсій.
      Зіщулилася осінь від дощів.
      Долоням зимно.
      І пальці розминають ранню зиму…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    42. * * *
      Я бачила, як помирає день.
      І тінь – останнім кроком…
      І дерево добра і зла, що виросло навпроти
      Торкалося гілками вікон.
      І яблук там – без ліку.

      Я бачила – отруйний дим мовчав
      про світ, що любить сильних.
      Багаття плакало в дощах, бо вересень занидів.
      Й спокійний, обважнілий космос
      Упав на мої коси…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. * * *
      Віднайди мене в мушлі погожого літа,
      Що пропахло імлою, травою і цвітом.
      На левадах цигани лишають вогні,
      Мелють долю години в старому млині…

      Покуштуємо щастя з гіркого пасльону,
      І світитиме сукня лляна в медальйонах…
      Хтось співатиме потім. Слова, як прокльон.
      Зігріватиме сонце, студитиме - льон.

      Твої очі розкажуть усе наостанку.
      Вигоратиме день до наступного до ранку.
      Перемелеться літо в старому млині,
      І зостанеться мливо солодке на дні.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    44. * * *
      Прислухайся до тих, х то є.
      Вода по колу.
      Кола по воді,
      ми – ліхтарі.
      І світиться душа.
      То жар,
      то дощ,
      то холод…
      І наші дні
      в цій безкінечній грі.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. * * *
      Новітнім рабам
      Замість хліба – раптова мівіна,
      Замість театру – блакитний екран.
      На кухні побріхує радіо.
      Звичне в новинах.
      І ніхто не полічить ран…
      Правда, якої нема.
      Час контрреформ затягнувся.
      Для лицемірів - щонаймиліша доба.
      Раптом обірветься сміх.
      У настороженім вусі -
      Шум політичних забав.
      І місто у вікнах читає,
      Про те, що не пишуть газети.
      І плачуть в кав’ярнях поети.
      І демонтують клепсидру,
      З якої себе розпивають…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    46. Весна
      У цьому місті балаган і вічні стреси,
      Хіп-хопом котися під вікнами шпана.
      У модернових перевулках тіні креслить
      Щасливий бомж, що просто так – весна.
      В його кишенях причаїлась порожнеча
      Він з урни визбирав чиїсь жалі й слова.
      Йому учора напророчив вітер втечу,
      І шамкав дощ, про зиму, що була.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. * * *
      Різко, пристрасно і відчайдушно
      В місто ввірвався азартний травень.
      Кинув запаху свіжого в душу,
      Аж обірвалась струна гітари.
      Б’ється травень у двері і вікна…
      Сміх для обличчя, для скронь парфуми.
      Легко дихати, квапити вік наш.
      Здрастуй, це – ніжна, граційна пума.
      Здраствуй, красеню, я поспішала,
      В модних салонах за щастям черги.
      Дещо випало втіхи і шалу,
      Ніби цей травень суцільні нерви.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. * * *
      Перебираю тихо струни осіннього листя,
      Вкотре читаю по нотах вітер, по буквах – зорі.
      Справді - це щастя. Тільки б не обпектися…
      День, як улюблений фільм - лише в повторі.
      Душі піднесені плачуть, мудрішають, тануть…
      Все, ніби вперше і вкотре. Не переріжте стрічку.
      В горлі слова про сонце, чи то ковток туману.
      В синіх Карпатах осінь переночує нічку.
      Знову мені ці струни – нерви напнуті туго,
      Знову мені це щастя випалом і безумно.
      Музика рве на частки, у голосах – потуга.
      Тихше. Не галасуйте. В щасті буває сумно.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. * * *
      Тимчасове примирення нині нагадує спокій.
      Я байдужа до літа, яке вже давно відцвіло.
      Приміряючи сукню, закріплю метелика збоку,
      І ніхто не побачить, хто душу під ним поколов.
      За тендітними крильцями лишу оману і клопіт,
      Припиню лицемірство моїх і чужих оправдань.
      Остогиділо колесо фальші. У відчаї – кроки.
      Щось на вітрі морозно й самотньо. Нема сподівань.
      Тимчасове примирення з дійсністю – тиха примара.
      Я байдужа до літа, а в серці ворушиться звір.
      Другу дію видовища викреслю. Ми вже не пара.
      Я спочатку візьмуся за себе, мій смутку. Повір.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    50. * * *
      Клапті паперу вітер розвіяв за містом.
      Хтось написав тобі знову сумного листа…
      Все, як звичайно – шалік зелений і крісло,
      Лапи вівчарки теплі. Реальність проста.
      Хтось написав про вічне. В життєвому колі
      Спомини давні про щастя. За шторами – дощ.
      Лист золотавий, і галузки – майже голі.
      Тут облітає осінь.І думай собі, що хоч…
      Тут обростає мохом пристінне каміння,
      Лічить незрима зозуля години до ста,
      Дрова жаріють ледве в старому каміні.
      Вечір закутав плечі… словами листа.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    51. * * *
      Речі складає поруч
      Втомлений сонцем день.
      Небо на моніторі –
      Не відвести очей.
      В кожну щілину влазить
      Вечір. Дощ – від кутюр.
      В моді тепер алмази
      І падолист купюр…
      Мокрий хідник парадний,
      Цюкає сходи град.
      Дерево ретроградне
      Проситься листям в сад.
      Спить за парканом літо,
      Сон полонив траву.
      Сниться дощам графіті.
      Сниться чи наяву?



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    52. * * *
      Пришпорити б раптом стрімкого, як вітер, коня.
      В сідлі золотому туди, де уже горизонт...
      Отак і помчати. Нехай мене час доганя.
      Прицілитись в небо з рушниці старої. І сон
      Підстрелити вправно, удосвіта вставши. А так…
      Ген по автостраді шалене женеться авто.
      Де б випити кави? Майнув на узбіччі знак.
      Весна на зупинці. Її не чекав ніхто…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. * * *
      Часто буває – згадуєш все, що було.
      Дні, як термометр – міток і цифр каламуть…
      Напередодні спекою в світі несло,
      Нині тумани сипнули холоду ртуть.
      Місту самотньо. Звідси дощі утекли.
      Дипломатичний вересень ще не прибув,
      Втім, вже серпневий ґазда віконце засклив
      І на балконі сушить хтось зілля-журбу.
      Часто буває – тихо наблизиться сум.
      Літо минає… В сушених травах – казки.
      У передмісті в сіні Телесик заснув,
      Вітер подрібнює вічність у ступі Яги.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    54. Спокій
      Душа і метелик припнуті шпильками до світу.
      Війна вже позаду. А ти – таки любиш життя.
      Опершись на літо, ідеш, оминаючи сіті
      Дволикого щастя. Минув біль – і відчай відтяв.
      Дрібні перегони. Абсурд коліщат. Метушіння.
      А дійсність, як правда. Все просто і ясно, як день.
      Поскрипує тихо твій пращур дверцятами в сінях.
      Душа, як метелик. І сиплеться збіжжя зі жмень…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    55. ***
      Вітер – бешкетник. Квітень на сум провокує.
      Зимно, хоч плач. І на вікнах похлипує дощ.
      Ти – мій невільник, а я болячки полікую
      Витертих крил і безглуздих буденності нош…
      Крутить щоденно дійсність легкі коліщата.
      Наші слова вже напевне у серці хтось мав.
      Вкотре ті самі неба розпластані шатра,
      Вкотре зірок позолочена часом тасьма.
      Сяє над нами вічність. Усе, як належить.
      Місяць мовчить. А любов залишає сліди
      В душах і в небі. Спалах емоцій бентежить…
      Музики плач. І ми будемо разом, не йди…




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    56. * * *
      «Нормальний вовк у людський ліс
      не дивиться – там одні пеньки». А.Заблуда

      Я навчилась ходити по линві вагань,
      Вже не страшно ступати і вмерти не жаль.
      Можеш вдосталь хитати. Сміливості грань
      Не дозволить упасти у темінь проваль.
      Я зуміла пізнати терпіння і час,
      Не спинили хронометр хвилини незгод.
      Пережите викохує віру в очах,
      Не дає похитнутися в царстві колод.
      Трухляки оминаючи, можна іти.
      Не такий вже й тісний цей озлоблений ліс.
      Хоч ідуть канібали і скиглять вовки,
      За плечима талан і напохваті кріс.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    57. Відпустка
      Якщо вирушатимеш завтра на південь,
      Вчепи до машини щасливі колеса.
      Тобі поталанить з розважливим гідом,
      З колонок лунатиме скрипка Ванесси.
      Візьми у дорогу наплічник і фляжку,
      Кросівки кумедні з малюнком веселим.
      Вхопи теплий ранок і зовсім не важко
      О п’ятій податися з міста. У селах
      Стовбичать стовпи, ліхтарі маячіють,
      Мигтять на подвір’ях чуприни малечі.
      Тобі знадобиться одежа вечірня,
      Підійде по стилю до настрою вечір…
      Вітріє за вікнами автомобіля,
      Дорога на південь суха і незвична.
      Поблизу вирує татарське весілля -
      Десь двоє кружляють і щастя їм личить…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    58. * * *
      Дощитиме далі. І дні на холодних колесах
      Кружляють по колу… Калюжі розбризкує ніч.
      Сумні парасолі причалять на вранішню месу,
      Де звуки органні розвіють приземлений кіч.
      І перші акорди послухають вікна і вітер,
      Зашторені мрії лишають сліди для живих.
      Душа упокоєна, вільна від нас і від світу,
      Спиняє хвилини для інших краплин дощових.
      По той бік порогу – нема клопотнечі й гонитви,
      Німа порожнеча за бабине літо хапа…
      Душа упокоєна просить тепла і молитви,
      І світ заспокоїть листок, що на клавішу впав.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    59. * * *
      Ти мене розумієш. І не помічаєш,
      Як тепер захлинається дощ за вікном.
      Оцинкований стукіт на нерви діє -
      Тарабанить по відрах домашній гном.
      Ти мене відчуваєш і знову віщуєш
      Пречудову погоду, хоч віють вітри.
      Ти мені піддаєшся. І більше не чуєш,
      Як обстукує мури каштановий крик…
      У кімнаті в нас тихо. А блискавки крають
      Дощі, що затоплюють місто цілком.
      Ти мене потребуєш. І, певне, не знаєш –
      Гріє душу обручка золотим пояском…




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    60. Тобі
      Колись ми з тобою посадимо ріпку.
      І внучка в нас буде, і мишка, і котик.
      Собачка хвостом замітатиме літо,
      Години і сонце на захід покотить.
      Колись ми наловимо раків та риби.
      Скуштуємо юшки надвечір. І возом
      Возитимуть лебеді зоряні скиби,
      Яснітиме небо до перших морозів.
      Колись ми пригріємо курочку рябу,
      Поставимо яйця коштовні у вазу.
      І в хаті побачимо діда і бабу…
      У дзеркалі ми. Доживаємо разом.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    61. * * *
      Сьогодні помовч про мене уголос,
      Спини теревені зухвалого вітру.
      Цей лютий дзвінкий, як срібне коло -
      Гудуть мікрофони зимного світу.
      Надворі морозно і хрипко трохи,
      Морозиво сонця у келиху гіркне.
      Розмірений відгомін вуличних кроків
      Спливає по рамах зашторених вікон.
      Розмотані ниті капризної долі
      Ниткарка сукає в кімнаті піввіку...
      Збігає життя по стінах поволі -
      Озвучений іній струмом засіпав,
      На жалюзях ойкнув свіжий порох.
      Глухий підвіконник розмов не чує...
      Так добре мовчати з тобою поруч,
      Удвох, поки серце розлуку відчує...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    62. * * *
      До тебе іти - ще півроку.
      Осінь... Зима... І не жаль,
      Що подих серпневий розтанув,
      Білої скрипки печаль...
      Білою скрипкою стану,
      Ти не впізнаєш мене.
      На вулиці сніг з целофану,
      Вітер газети жене.
      До тебе ітиму по нотах...
      Ніч загубила пенсне,
      А я не шукатиму вулиць -
      Місто, на диво, тісне.
      І цей розтривожений вулик
      Вже не цікавить. Цемент
      Загуснув під музику гулу
      Літа розбитого вщент.
      Всміхається скрипка в долонях,
      Листя бентежить бетон.
      Звучить у притомлених скронях
      Твій золотий баритон...




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    1. * * *
      Нехай буде так. На сході видніється Пітер.
      Північні шляхи рахують сподівані дні...
      Послухай мотив, це грає у глечику вітер.
      Скарби Кудеяра приховують щастя на дні.
      Сопілка тремтить. На заході Львів і Варшава.
      Щодня, як вода, стікають години із ринв.
      У Гданську поет впивається ласо дощами,
      Його переслідує запах смачних мандарин.
      Дорога і пил. Кургани приховують шифри.
      Затаєний скіф визбирує предків сліди,
      Там археолог ніжить монети і цифри.
      Там казка живе, де кінь зупинився гнідий.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Ранок
      Мряку розвіють скоро сонця гарячі колеса,
      Вітер остудить каву. Знімки - для жовтої преси.
      Погляди фотокамер фіксують ранковий туман -
      Місто іще цікавить сенсацій дрібних балаган.
      Вибіжить на роботу о пів на дев"яту вівторок.
      Вкотре сусід у пляшці. Сни закупорює корок...
      Сняться комусь в дорозі машин навіжених хвости.
      Вікна прочинить днина. Прийдуть електронні листи...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    3. * * *
      Завтра уже пізнаєш розкіш жовтого саду...
      Сто горобців зненацька випурхне із засади,
      Соняшник випадково зронить важку корону,
      Кілька опудал видадуть лінію оборони,
      Щойно гарбуз-полковник ворогу в очі гляне.
      Стануть на варту строгу витязі картопляні.
      Осінь підступить тихо. Військо не за горами...
      Висохне огудиння, схиблять і генерали,
      Морква чуби підніме, виструнчить здібну роту,
      Перерахують кози трав наливну піхоту.
      Враз - причаїться гичка. Роги кози у штабі!
      Хтось перегриз капусту... І в далину пошкрябав.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    4. * * *
      У цьому театрі клоновані душі і лиця,
      Колючі піски і вітер з печаттю злості.
      Полинь ще гірчить і хочеться крові напитись
      Тому, хто жадав лишень обглодати кості...
      Смичок обірвався. А публіці - знову видовищ.
      В сучасному Римі натовп жадає помсти.
      Влаштовуєш лови, та звіра в людині - не зловиш.
      Дарма, що є досвід. Це тільки у лісі просто.
      Шукаєш причини, а мудрість - у ветхій скрині.
      Вбери обладунки. І сили мабуть додасться.
      Ідеш на війну. Там дівчина-воїн нині
      У телеекрані звіра впізнала пащу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    5. * * *
      Кружальця льоду сняться нині відрам,
      Уже міська сьогодні ця зима.
      Шугають потай на колесах видри,
      Блакитним вікнам спокою нема.
      Меди і кварти сняться ресторанам,
      Хисткі шинкарки, покоївок сміх...
      Прикласти б зілля до блідої рани
      Важкого міста. Як ковальський міх
      Сопе базар. Шахрайка каламутить
      Самотню суть простого мандрівця.
      Сократу знову гірко від отрути...
      Сковорода насниться манівцям.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5

    6. * * *
      На ніжних дитинних руках
      Спокійно вмостилося літо.
      Їжак на шпичастих голках
      Втікає подалі від світу.
      Клубочком згортається дим,
      Бо серпень рихтує портфелі
      І хтось школярем золотим
      Штовхає життя каруселі.
      В них прадід, і тато, і дід...
      І бабця хустиною світить.
      По мамі впізнаю весь рід,
      Спитаю, де ділося літо.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    7. * * *
      Пошукай мене завтра на сайті,
      У галасі радіохвиль.
      У новинах, у голосі рацій,
      За тисячу-тисячу миль.
      Пошукай мене завтра у теле.
      Екранної суті печаль...
      Велетенський рожевий метелик
      Півсвіту несе на плечах.
      Пошукай мене завтра в газетах,
      Тепер швидкісний Інтернет.
      Подивись електронну планету -
      Кохання@весна. крапка.net.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    8. * * *
      Прив"язане серце до рейок
      Дороги і колії рве.
      Стежину ще кроками клеїш...
      А біль - це прощання нове.
      А жаль - це відмова від себе,
      Коли озиратись не слід.
      Твій погляд останній - у небо,
      Мій погляд останній - у світ.
      І вже прокричали колеса
      По наших з тобою словах.
      Ще мить, ще лиш рік, ще лиш десять -
      Повернешся ти, наче птах.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    9. * * *
      Накриши мені сміху в горнятко,
      У настояний липовий чай.
      Почалася зима. Янголятко
      Принесло мені сніг. Вибачай,
      Що світлішає місто так пізно...
      На порозі сріблясте Різдво.
      Прочиняються двері колізій
      У незвідану казку для двох.
      Вибачай, що невпевнено краю
      Золотистий півмісяця хліб.
      Сядь напроти, налий мені чаю,
      ранок, променів німб.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    10. * * *
      І все минеться...
      Пуп"янок стане квіткою,
      Цвіт усміхнеться плодом,
      А життя осипеться -
      До наступного народження.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. * * *
      Я утечу, як завше,
      Від зими.
      У теплий вечір,
      Де горнятко кави,
      І зошит з віршем
      Й друг, який ще сам
      Чогось чекає
      (Може, раптом слави?)
      А сніг у вікна -
      То зовсім пусте.
      Позатуляєм шиби
      Чимось світлим.
      І неслухняний
      Вітер намете
      Нам по коліна
      Снігоцвіту...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. * * *
      Так буває:
      листи, що приходять
      опівночі,
      слова, що розгубить
      вітер,
      темінь, що ковтає
      поштову скриньку...
      Так буває:
      друзі, які залишають
      тепло у стінах
      вчорашньої кімнати,
      і кіт,
      що робить
      великі очі,
      коли місяць
      заповзає
      під ковдру...
      Так буває:
      ти - наодинці
      з Богом.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. * * *
      Вечір пахне кавою
      І ще снігами...
      А може, словами
      Твого торішнього листа,
      Якого принесла мені
      Листоноша-зима.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. * * *
      Під ноги
      падає сніг,
      падає день,
      падає
      сон.
      А грудень, хворий ангіною,
      кашляє в рукавичку вечора.
      Таку самотню
      без тебе.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. * * *
      Сидить на підвіконні
      вечір
      і - колядує,
      аж місяць стерп...
      І зорі заясніли.
      Упавши мідяками
      на поріг,
      гукають щастя.
      А воно веселе,
      бешкетне і грайливо-молоде
      сміється в дві щоки
      й біду гамселить
      і б"є об струни
      серця,
      об роки...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    16. * * *
      Зима на колючках шипшини,
      Аж кров"ю бринить горобина.
      І вітер у груди веслом,
      І снігом, і сном.
      А сонце несправжньо-червоне
      До неба примерзло й холоне
      Старезна скрипуча верба.
      Іду по горбах.
      Здається, життя притомилось
      У вихорі днів і спинилось
      На березі серед снігів,
      У колі слідів.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    17. * * *
      Ковточок образи,
      І серця шматочок
      В руках...
      Неправду розкажуть
      Про тебе й про мене.
      Ось так
      Життя проминає
      Без щирого слова
      Та сліз.
      Ти знову шукаєш
      Надійного друга,
      Що вліз
      Зухвало у душу,
      Аби наслідити у ній -
      Його ж не зворушить
      Вчорашня вервечка
      Надій...
      І щось наворожить
      Брехлива циганка тобі,
      І ти вже не зможеш
      Повірити навіть
      Собі.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    18. * * *
      Трохи сумно,
      Що ми не вічні.
      Трохи жаль.
      Зустрічатися нам не завжди.
      Загартовані світом
      І вітром у січні,
      Залишаємо в душах нащадків
      Сліди.
      Залишаємо іншим
      Дороги і сили.
      Ми не знаємо скільки
      Коштує суть.
      І поламані списи
      Нам дряпають спини.
      Суховії космічні
      Пір"я несуть.
      Нашим крилам бракує бажання
      І вміння.
      Наші ангели плачуть в долоні,
      А ми
      Б"ємо ліхтарі.
      У кишенях - каміння.
      І важко чомусь
      З ним іти до зими.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    19. * * *
      До нього вже ледве ідеш. А він - заміновує доступ.
      Обличчя шукаєш, а бачиш попереду спину.
      Ваш ангел маленький в кімнаті напевне загинув.
      І вам залишився пасаж, в якому до відчаю тоскно.
      Тут ніде вже сісти і так. Чомусь неспокійно і душно.
      Тут всюди примара черствого, як біль, чоловіка,
      Якому гляділа упряжку і зброю піввіку.
      А він убиває любов шизофренічно-бездушно.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. * * *
      Травень спинився в готелі.
      Знада кімнат золота.
      Знову весна в Коктебелі,
      Ніжить вода Кара-Даг.

      Дату твого вишнепаду
      Визначить червень смішний.
      Влітку ніколи не падай,
      День ще такий молодий.

      Клей пережитого липне.
      Збоку минуле відстав.
      Душу порадуй у липні,
      Спереду напрям. Міста...

      Гупають вистиглі груші
      Під співи гучні та свист.
      Пиво схвильоване глушить
      Втішений серпень-турист.

      Вересень тіні відмиє.
      Днів прохолодний потік.
      Завтра - побачимо Київ,
      Поїзд з Тернополя втік.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. * * *
      Вже завтра поїду до Львова. У русі - не нудно.
      Нові погортаю газети. І згорток новин
      Підкаже, що поїзд від"їде від станції буднів
      Й покотиться літо сікти головешки жоржин.
      Година - на каву, хвилинка - на задум про подвиг.
      Хіба зупинити безпечну відраду хто зміг?
      І вже не хвилює, чи поїзд зручний і чи модно
      У Львові носити у зошиті спогад про сніг.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. * * *
      Померзнуло листя. І грудень, таємний агент,
      Вишукує сліду у місті мого листопаду.
      Вичікую снігу. Асфальт, як холодний брезент.
      У мене, напевне, годинник вже вийшов із ладу.
      Тепер розумію колишнє. Усе неспроста.
      Завчила всі хиби, чому нерозгаданий ребус.
      Чекала машину і все рахувала до ста...
      Стою на зупинці. Приїхав останній тролейбус.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. * * *
      Не відомо, чи завтра випаде сніг.
      Не відомо, чи ти насправді відвертий.
      Нині грудень такий, як затаєний гріх.
      І повітря у місті чуже і сперте.
      Ще не знати, чи буде день, як усі.
      Ще не знати, чи ми. Теплішають зими.
      Вже планета не та, хоч на тій же осі.
      І напевно не варто нам бути злими.
      Пізнаємо усе, крім нас, уперто.
      В цім шаленстві епоха збивається з ніг...
      Я не вірю, що ти сьогодні відвертий.
      Я не вірю, що завтра випаде сніг.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    24. * * *
      Терпець увірвався і тихо полинуло листя.
      Жовтень ледачий посунувся далі на захід.
      Короткометражна осінь в Тернополі висне.
      Час спецефектів. Порви пережитого лахи.
      Тобі вже не дивно, що осінь розбризкує слину.
      В сумці помада і кілька маленьких каштанів.
      Тобі це не вперше. Вітер нахукав у спину.
      По капелюшку впізнаєш удачу жадану.
      Тепер залишилось віддати позичене щастя.
      Під каблучками видзвонює срібло. І поспіх
      Життя підганяє. Ці кадри знайомі. І кастинг...
      Про це ти читала. В якомусь журналі про успіх.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    25. * * *
      Тобі не видно. Тобі не чути
      Мене. І сліпне холодне місто.
      І місить лютий
      Тягуче тісто.

      Мені не треба. Мені не смішно.
      І я не хочу такого хліба.
      Дрібки у ліжку.
      Все добре ніби.

      Тобі не варто. Тобі не сумно
      Тепер мовчати в куті глухому.
      Ти довго думав.
      Піду додому.

      Мені незвично, мені вже гірко.
      Зима окреслить наступне коло,
      Розлуки мірку.
      І нам вже - голо.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    26. * * *
      В кімнаті маленька ялинка і жінка маленька
      Чекає на диво, що станеться нині чи завтра.
      З роками не вірить нікому. І сушить опеньки.
      Їх армія в кухні пнеться щосили на варту.
      За келихом свічка танцює, висвічує щастям.
      І хтось за порогом зненацька розсипав удачу.
      Кому позбирати коралі сьогодні удасться,
      А хто вибирає для себе лишитись ледачим.
      І жінка маленька рахує перлини уперто.
      Струнка танцівниця вимощує рухами долю
      На сцені кімнатній. Жонглює падінням і злетом,
      І все, як належить - вже є і до хліба, і солі.
      Й до неба ще трохи. Рецепти відступлять Сократу.
      В повітрі духмяно. Так пахне солодка кориця.
      Той присмак незвичний лишився в тарілці салату.
      І жінці ялинка напевне під ранок насниться.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    27. * * *
      Бабусю,
      радосте сива,
      у ваших долонях сильних -
      сонце і шелест вітру,
      корінь і серце роду,
      рух генетичного коду.
      Бабусечко,
      птах любові
      знову кружля над вами...
      Життя - то складна програма,
      яку розгадати маю.
      В очах ваших зорі сині -
      Найкращий дарунок дітям -
      краси незвичайна сила
      і доля у щасті світла...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    28. * * *
      Осінь цілувала
      й вітром колисала
      Той листок кленовий,
      На якому серцем,
      Зраненим любов"ю
      Я листа писала...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    29. * * *
      А зорі і сніг
      Все падають, падають, падають...
      І світять під ноги
      Твоїми слідами з минулого.
      Ти був і не був. Ти є,
      І тебе вже нема.
      І наші тривоги,
      Недопалки сміху й тепла
      Сховає до ранку
      В долонях черниця-пітьма.
      Ти був - і нема.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    30. * * *
      Десь у снігах замерзало життя...
      Ти ж пам"ятай мене лебедем білим.
      Ти пам"ятай, що нема вороття
      У нерозгадане, у відболіле.
      Ти пам"ятай і водночас забудь.
      Не озирайся на серце - не чує...
      Знаєш, не в тому, що сталося, суть,
      А лиш у тому, про що напишу я.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    31. * * *
      Розсипаюся словом
      у мелодію
      падаю тілом
      й крилом відчиняю
      зашторені вікна
      і вривається вітер
      у кімнату -
      повно рідості всюди...
      я танцюю
      а пісня вже вкотре
      виконує ритуал
      відродження
      звуки доспіли
      і музика
      плаче в долонях
      й сміється водночас
      ритми щастя
      такі тонкі
      я танцюю
      на озвучених променях сонця
      тремтить серце -
      завтра воно стане
      смичком
      у руках великого майстра
      я танцюю
      обертаючи тіло
      на скрипку...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. * * *
      Я піду -
      і останній акорд
      стане снігом.
      Я піду -
      і зима обірве
      всі сліди.
      Я піду,
      обминаючи фальш
      твоїх ігор.
      Я піду -
      і не стане води.
      Я піду,
      обпікаючи поглядом руки,
      та не буде дороги
      назад.
      Я піду,
      у долоніх ховаючи звуки.
      Я піду
      у намріяний
      сад.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. * * *
      Згорток образ...
      Й за плечима хтось кине:
      Ет, правди інфляція,
      І де та нова генерація?
      Та причал ваш - життєпис на білих снігах;
      Голкасті слова,
      І груда тих слів
      На серці...
      Ви й небо читаєте
      Серцем.
      А серце - мов птах,
      Та в грудях вже виросла клітка,
      І час розгубив ключі.
      А, може, так треба?
      Ви ж - знову король.
      І добрий цей знак,
      І кожен подих -
      То квітка,
      Котра пророста
      У гірких словах.
      А слово - рятунок.
      Й між літер
      Блукатиме голос
      Світу.
      І світ причаївся
      На вашім плечі,
      І ангел
      Торкається листя душі...
      Так,
      Ви мудрий король,
      Король
      Золотого вітру.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. * * *
      Цей захеканий час
      Не підвладний
      Уже нікому...
      Він - лиш відгомін днів
      Минулих,
      І, певно, потому
      Я сміятимусь знов
      У залі маленького щастя,
      Бо сьогодні любов
      Пошкрябує серцем об лід,
      І весна аплодує,
      І плеще в долоні, і плеще,
      Наче вже й не було
      Сценарію втрачених літ
      В кінострічці життя,
      Де віра панує і все ще
      Не лишає мене
      Мій тихий поезії світ.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Передчуття
      Попереду дні, тумани і вечора кроки...
      Позаду - літа й любові обвуглений біль.
      Сховається десь у серці щербатий неспокій,
      І знову тобі чужа круговерть-заметіль.

      У замку своєму матимеш книги та свічі,
      Корону і трон, і навіть свого короля.
      А дух чужини зозулею літ налічить,
      Й заплаче за кимось сповідь пера здаля...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    36. * * *
      Тремтить повітря у долонях Божих.
      А сніг - мовчить
      Про тебе. І про нас.
      І лиш гульвіса-вітер це вікно тривожить,
      І грає в димарі хтось божевільний вальс...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. * * *
      Обростає
      душа віршами...
      А ти, як і тоді,
      усміхнувшись,
      все по серцю
      ідеш...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. * * *
      Змінюється світ і ми у ньому,
      Все мина, як ти, як я, як день...
      Час перевіває справ полову
      Крізь годинник, що біля дверей.
      Доля, як погода, перемінна -
      Все життя - то подруга, то знов
      Завітає лихом чи невміло
      Раптом нарубає мокрих дров.
      І підкине у твоє багаття,
      Що не гасне всупереч усім
      Правилам тонких законів щастя
      На життя невстояній осі.
      Змінюється світ і ми у ньому,
      Замітає хтось за нами пил...
      І нехай чоло ховає втому,
      Й кожна зморшка - блискавкою сил.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    39. * * *
      Глянь, он за вербами вечір
      Синьку колотить в півтон.
      Бачиш - він місту на плечі
      Неба накинув манто.
      Плачеш? Та ні, це лиш вітер
      Хлипа з дощем в унісон.
      Ти не сумуй, що на вітах
      Листя немає. То сон.
      Чуєш? Курличе вже осінь...
      Завтра вона одлетить;
      Щястя у тому, що й досі
      Серце тобою болить.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    40. * * *
      Не вір снігам -
      Вони такі холодні.
      Не вір словам -
      Вони такі пусті.
      Не вір очам
      Моїм,
      Вони - безодня.
      У тиху казку,
      Серденько,
      Не вір.
      Не вір теплу,
      Бо кожна мить
      Минає.
      Не вір весні,
      Не вір, не вір, не вір...
      Не вір собі,
      Коли чогось
      Чекаєш,
      Й мені не вір,
      Бо я тебе
      Люблю...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    41. Художник
      Раптом сніг.
      І здається,
      То падає небо...
      Біле-біле, як сон.
      Як обман.
      А тобі вже тепер
      Голубіні не треба -
      Ти собі намалюєш
      Туман.
      Ти собі намалюєш
      І друзів, і каву
      (бо тепер вже
      і друг - то не друг).
      І заквапишся геть
      Із думками про славу,
      І про те, що цей світ
      оглух.





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    42. * * *
      Ідуть дощі.
      Несуть мені листівки
      З минулих днів,
      Написаних пером
      Мого дитинства.
      І тому платівку
      Прокрутить спомин
      Знову за вікном,
      Де я і сонце
      Бавились давно
      У жмурки з часом.
      А тепер дощі...
      І тільки човен
      Ноткою-веслом
      Пливе, скупавшись
      У моїй душі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    43. * * *
      Циганський оркестр виграє позолотою в осінь.
      З тобою тепер однаково любим... Авжеж.
      Не треба про нас - таке несподіване й босе
      Кохання несе нам сцену вогнів і пожеж.
      Чи є іще вибір? Чи можна назад повернути
      Вчорашній квиток і вже не піти на спектакль?
      Напевно, нема. І відповідь тисне у груди.
      І я ццьому рада, бо ти мене любиш. Ось так.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    44. * * *
      Усе минає...
      Не минають тільки наші душі.
      Усе летить. Не відійшов лиш день,
      Що зачепив за серце
      Срібним звуком
      Вчорашніх кроків, віку, снів і -
      Дзеньк!!!
      Розбились мрії...
      Але ми лишились
      Збирати решту весен
      У слова,
      Шукати скіпки правди,
      Щоб розталих
      Крижинок щастя
      Всипати до дна
      У глек кармінний
      Наших почуттів.
      І вдруге стати
      Чарою вина,
      Чи гронои долі
      Впасти навмання
      У вечір той,
      Який для нас
      Світлів.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. * * *
      Колючих слів навіяло, як снігу.
      Дрібних образ нам вистачить якраз.
      Холоне десь в чужім, ворожім лігві
      Ота любов, яка цвіла для нас.
      Ота любов, яка не стала щастям...
      Чи винен хто, що винного нема?
      Мені не жаль, що все було б інакше.
      Не жаль мені. І я іду сама.
      А за вікном танцює легко січень.
      Йому знайомі ритми наших втрат.
      Не видно днів. І час - маленький відчай
      Жбурляє снігом-болем невпопад.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    46. * * *
      Вже день пішов від тебе,
      Згорбившись дощем.
      Вогонь затих. І руки
      Уже не лементують,
      Хоч кожн подих серце
      Пам"ятає ще.
      Хтось в тій кімнаті плаче...
      Але ніхто не чує.
      І на одвірках вечір
      Покинув тихий щем.
      Забути. Так годиться.
      Що на порозі вчора,
      Як п"яний, послизнувся
      Той відчайдушний день.
      Забути. так годиться.
      І може, ще насниться,
      Куди ведуть дороги
      З порожніх двох осель.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    47. * * *
      Вітер навіяв листя з чужого міста.
      Осінь - така сьогодні між нами відстань.
      Вітер метає сміхом твоїм під ноги,
      Осінь тебе цілує, а я не можу.
      Голос твій залишився у телефоні,
      Голос мій обпікає твої долоні.
      Ти - надсилаєш message, а в ньому пустка.
      Я - відчуваю серця гарячий згусток.
      Листя всихає тут, і палають гнізда...
      Ватри горять осінні в твоєму місті.
      Певно на їхнє світло піду у вирій.
      -Буду чекати, - мовиш. І я повірю.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. * * *
      Мене вжалив день.
      Ця осінь уже
      без тебе.
      Душа на цвяшку
      і світ,
      що колихається
      на тонесенькій павутиночці
      сумніву,
      падає в мене.
      Ця осінь - уже без тіла.
      Скрізь лапаті
      тіні світла,
      обривки фраз,
      залишки слів,
      що, мов кокон,
      обмотують мозок,
      і мелодія,
      яка дзвенить
      у гірких коралях
      горобини...
      Ця осінь
      уже без тебе?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. * * *
      Чаклую над словом, над тишею, долею, звуком.
      Сама собі знову говорю до Бога і зір.
      До вас вже не йду і не падаю серцем у руки:
      Ось нате - дивіться, воно вже змінилось з тих пір.
      Уже не вертаюсь у те відболіле. Ми = квити.
      Відстукує тихо по колії колесом день...
      І тільки жебрачку не можу отак залишити.
      Оту, котра знову нащурила вуха на дзеньк.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. * * *
      Хоч нікому нікуди не треба,
      Тільки вітру іще - до зими,
      Голі рейки вже линуть до тебе,
      Розітнувши полів килими.
      І перони, і кроки, і сльзи
      Розмішало грудневе кіно
      У картині кістлявих морозів,
      І в калині затерпло вино.
      Замість слова - німе запитання.
      Краплі крові і сніг, білий сніг...
      І дай Боже, що це вже востаннє
      Під колесами відчай проліг.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    51. * * *
      Раптово
      Повернеться вересень
      З холодними очима,
      Обтявши
      Ноги літу,
      Що пливе в минуле
      По стерні й соломі.
      По лезу...
      І розсіче руками
      Блакитне небо
      І дощами -
      Землю.
      І відійде,
      Відбуде
      Красивий день
      Кленовий...
      О, дорого,
      Твій порох і туман
      В плащі старому -
      Мов засторога.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. * * *
      Стою по коліна
      в осені...
      твій лагідний погляд
      лоскоче душу,
      а я боюся дихнути -
      таким далеким
      і близьким
      є наше щастя.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. * * *
      Вечір спинився.
      А варта твоя
      поснула.
      Ти ще мене
      тримав
      під своїм прицілом.
      Ти ще мене ловив
      і вивчав
      мій голос.
      Зойкнуло серце -
      слово гірке вкололо...
      Завтра усе мине,
      і жереб наступний -
      спокій.
      І ти вже
      кудись пливеш,
      й лишаєш на ранах
      кроки.
      Ти -
      просто знайомий сміх,
      ти - все ще
      знайомий подих...
      Я йду.
      А ти не вберіг.
      І вечір
      зостався на сходах.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. * * *
      Не хвилюйся
      світе
      я піду тихо
      і непомітно
      мені тебе вже
      не вдосконалити
      так
      як і тобі мене
      не хвилюйся
      бо кожен мій крок
      лише для тебе
      і цей осінній лист
      що знайшов притулок
      у моїх долонях
      зігріє
      тебе й мене
      до наступного
      листопаду
      о не хвилюйся
      світе



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. * * *
      Ми з Вами
      не порозумілись.
      І тому я вперто
      продовжую мовчати,
      рятуючи таким чином
      себе і Вас.
      Мовчання - єдине,
      що сприйматиме
      усе так, як є,
      ховаючи болі
      в своїх теплих
      обіймах,
      не обкрадаючи
      і не ображаючи.
      Мовчання - єдине
      ввічливо чекатиме,
      коли я почну говорити.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. * * *
      Осене, не окрадай цей сад,
      Залиш на дні ще трішечки талярів.
      Даруй ще раз у душу листопад,
      Продай на мить своїх туманних марев.
      Осене, не окрадай цей дім,
      Його тепло не все іще дотліло.
      Ти бачиш: сум по вікнах, на воді...
      Не відлітай - мені ти наболіла.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. * * *
      Не зникай
      У мереживі міста,
      Серед авт,
      Серед вулиць
      Та кроків.
      Не зникай
      Серед листя
      І вітру,
      В коридорах
      Сумних
      І широких.
      Не зникай
      На дорогах,
      В туманах,
      У слідах,
      Припорошених
      Болем.
      Не зникай,
      Як зникаєш
      І танеш.
      Не зникай
      В цьому світі
      Ніколи...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    58. Осінь у Львові
      Летить трамвайне світло у холодну ніч,
      Блищить бруківка скраю, біля площі.
      Біжить тепло з-під рук, з-під пальт і віч,
      Втікає світ у вересневий розчин.

      Алхімік мудрий сотворив туман...
      Під ним бруківка - камінь філософський,
      Як і його життя - непевність і обман,
      Як і його життя - один і найдорожчий.

      А ключ в шухляді смерті. Хто ж тепер суддя?
      І де шукати день - минуле і майбутнє, -
      Коли поважний час, згрібаючи сміття,
      Кидає крізь вогонь всі сумніви та сутність?..



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0
      Самооцінка: 4

    59. Прогноз погоди
      Теплий запах в душі,
      І холодних пелюсток завії...
      Посміхнулись дощі
      Несерйозній погоді-повії.
      А вона всім вітрам
      Шле цілунки кленово-червоні.
      Нині тут, завтра - там,
      І ніхто їй того не боронить.
      В золотому авто
      Вчора з вереснем радо каталась,
      А сьогодні пальто
      Їй від жовтня в дарунок дісталось.
      От, і день...Ох, і ніч!
      Погуляє ж ця пані у січні...
      Не про те оця річ,
      А про те, що усе це їй личить.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0
      Самооцінка: 3