•  Бути собою

Тепер вже не личить ні маска, ні грим, ні мейкап.
Обличчя, як правда, світає для тебе. І так

•  * * *

І загояться рани котроїсь святої неділі.
Склянка чаю зеленого знов полікує душу.

•  * * *

Білий сон, що біліє і плаче,
Білий ранок підбілює каву.

•  * * *

Уже й по всьому. Попіл літа
Під ранок десь розвіє вітер.

•  * * *

В дорогу, в дорогу… Туди, звідки сонце і вірші.
В Тернополі зимно і навіть чужі перехожі

•  * * *

Непевність. Невпевненість. Вітер і дощ.
У вікна прочинені проситься світ.

•  * * *

Ти мене ловиш і серпень хапає за серце.
Тишу у душах хвилюють солоджені сни.

•  * * *

Ця музика живе у тихім домі,
У вікнах – світ, по шибках – пелюстки…

•  ***

Сніг, коли сміх... На початку розмови
Позасипало. Не знаю, чи йти.

•  ***

Я тебе повторюю у часі,
У снігах, що з-під коліс. І ти

•  ***

Ангели живуть на дні шухляди.
Вогниками сяють поміж шпар.

•  ***

За будинком напроти віджив тимчасовий дощ.
Він нічого не знає про нашу з тобою змову –

•  ***

Він дихає мною і подих його пахне медом.
І погляд у нього – премудрість життя і книжок.

•  ***

Мамо, він в серці багаття носить,
Плаче і йде у наш дім вогнем.

•  ***

Остання любов твоя і моя серед літа.
Притихла душа - сьогодні фатальний стрибок.

•  ***

Цей вечір сумує, що літо покинуло місто.
На вулицях світяться постаті наших розмов

•  Чужина

А тим маршрутом - дощі й тумани,
Краплини вчора шмагали світ.

•  ***

Це сукні весільної сміх, це біла вуаль, як час…
Це подив малесеньких рук двох ангелів біля нас.

•  ***

Встати і бігти… Встати і бігти…
Ти ще сильніша в колі вовків.

•  ***

І світ починавсь. Все по колу ішло споконвіку.
І цей чоловік, що так пестить моє ім’я,

•  ***

Мені ця вечеря солодка і щира, як спокій.
Хай давиться воском і світить собою свіча...

•  ***

І як не ховайся, а світ заповзає під комір…
І дихає поруч ось тінь моя, вірна, як пес.

•  ***

Зашерхлі долоні по шкірі - як відчай.
Згортаємо пальцями листя із вікон.

•  ***

Кімната прихована посеред міста під вечір.
Мені - твого відліку, відчаю, чаю і м’яти…

•  ***

Таємниця мене. І вино, і зелений чай.
Добиратимеш слів, а слова вже тепер не ті.

•  * * *

Ти знаєш, як під вечір помирає листя...
І день останній плаче золотом нечутно.

•  ***

А голуби перелітають час,
Що листям шелестить, мов сніг. І пір"ям

•  * * *

А помисли твої - щасливий подорожній -
Чистіші від води, осінньої води.

•  * * *

Пережити іще солоджений серпень,
І пробачити цим волхвам і джмелям,

•  * * *

У ритмах дощів барабанять слова.
Ця осінь у повному штилі.

•  * * *

Полум’я свічки гасить кімната чи погляд…
Хто із нас житиме довше до ранку?

•  * * *

А гості, між іншим, вже п’яні. Ти чуєш?
До сну хилитаються тіні у залі.

•  Дорога

Оминаємо вечір. За напрямом – місто чуже.
Півдоби за кермом. А мені, як у щасті, спокійно.

•  * * *

Розчісую коси гребенем долі. Весна
Щовечора дивна, щоночі солодка й тонка…

•  ***

І відчутно ці струни у скронях і пальцях…
Від гітари лишилися тінь і надрив.

•  * * *

Перекошені двері, скрипучі і давні, як світ,
Вас точили роки і хитали минулі події.

•  * * *

Я тебе виглядатиму серед мелодій ефірних.
Доки настіж відчинені вікна і двері кав’ярень.

•  * * *

То нічого, що сум. То літо відходить не врапт.
Засмаглі красуні всміхаються світу. Нічого, що дощ…

•  * * *

Відтепер уві сні лиш чекає та осінь тепла…
За вікном захурделив вже грудень.

•  * * *

У старенькій капличці ікони і листя…
Віддзеркалення часу - напроти душі.

•  * * *

Ти знаєш – усілякі прапори
гойдав холодний вітер.

•  * * *

Я бачила, як помирає день.
І тінь – останнім кроком…

•  * * *

Віднайди мене в мушлі погожого літа,
Що пропахло імлою, травою і цвітом.

•  * * *

Прислухайся до тих, х то є.
Вода по колу.

•  * * *

Новітнім рабам
Замість хліба – раптова мівіна,

•  Весна

У цьому місті балаган і вічні стреси,
Хіп-хопом котися під вікнами шпана.

•  * * *

Різко, пристрасно і відчайдушно
В місто ввірвався азартний травень.

•  * * *

Перебираю тихо струни осіннього листя,
Вкотре читаю по нотах вітер, по буквах – зорі.

•  * * *

Тимчасове примирення нині нагадує спокій.
Я байдужа до літа, яке вже давно відцвіло.

•  * * *

Клапті паперу вітер розвіяв за містом.
Хтось написав тобі знову сумного листа…

•  * * *

Речі складає поруч
Втомлений сонцем день.

•  * * *

Пришпорити б раптом стрімкого, як вітер, коня.
В сідлі золотому туди, де уже горизонт...

•  * * *

Часто буває – згадуєш все, що було.
Дні, як термометр – міток і цифр каламуть…

•  Спокій

Душа і метелик припнуті шпильками до світу.
Війна вже позаду. А ти – таки любиш життя.

•  ***

Вітер – бешкетник. Квітень на сум провокує.
Зимно, хоч плач. І на вікнах похлипує дощ.

•  * * *

«Нормальний вовк у людський ліс
не дивиться – там одні пеньки». А.Заблуда

•  Відпустка

Якщо вирушатимеш завтра на південь,
Вчепи до машини щасливі колеса.

•  * * *

Дощитиме далі. І дні на холодних колесах
Кружляють по колу… Калюжі розбризкує ніч.

•  * * *

Ти мене розумієш. І не помічаєш,
Як тепер захлинається дощ за вікном.

•  Тобі

Колись ми з тобою посадимо ріпку.
І внучка в нас буде, і мишка, і котик.

•  * * *

Сьогодні помовч про мене уголос,
Спини теревені зухвалого вітру.

•  * * *

До тебе іти - ще півроку.
Осінь... Зима... І не жаль,

•  * * *

Нехай буде так. На сході видніється Пітер.
Північні шляхи рахують сподівані дні...

•  Ранок

Мряку розвіють скоро сонця гарячі колеса,
Вітер остудить каву. Знімки - для жовтої преси.

•  * * *

Завтра уже пізнаєш розкіш жовтого саду...
Сто горобців зненацька випурхне із засади,

•  * * *

У цьому театрі клоновані душі і лиця,
Колючі піски і вітер з печаттю злості.

•  * * *

Кружальця льоду сняться нині відрам,
Уже міська сьогодні ця зима.

•  * * *

На ніжних дитинних руках
Спокійно вмостилося літо.

•  * * *

Пошукай мене завтра на сайті,
У галасі радіохвиль.

•  * * *

Прив"язане серце до рейок
Дороги і колії рве.

•  * * *

Накриши мені сміху в горнятко,
У настояний липовий чай.

•  * * *

І все минеться...
Пуп"янок стане квіткою,

•  * * *

Я утечу, як завше,
Від зими.

•  * * *

Так буває:
листи, що приходять

•  * * *

Вечір пахне кавою
І ще снігами...

•  * * *

Під ноги
падає сніг,

•  * * *

Сидить на підвіконні
вечір

•  * * *

Зима на колючках шипшини,
Аж кров"ю бринить горобина.

•  * * *

Ковточок образи,
І серця шматочок

•  * * *

Трохи сумно,
Що ми не вічні.

•  * * *

До нього вже ледве ідеш. А він - заміновує доступ.
Обличчя шукаєш, а бачиш попереду спину.

•  * * *

Травень спинився в готелі.
Знада кімнат золота.

•  * * *

Вже завтра поїду до Львова. У русі - не нудно.
Нові погортаю газети. І згорток новин

•  * * *

Померзнуло листя. І грудень, таємний агент,
Вишукує сліду у місті мого листопаду.

•  * * *

Не відомо, чи завтра випаде сніг.
Не відомо, чи ти насправді відвертий.

•  * * *

Терпець увірвався і тихо полинуло листя.
Жовтень ледачий посунувся далі на захід.

•  * * *

Тобі не видно. Тобі не чути
Мене. І сліпне холодне місто.

•  * * *

В кімнаті маленька ялинка і жінка маленька
Чекає на диво, що станеться нині чи завтра.

•  * * *

Бабусю,
радосте сива,

•  * * *

Осінь цілувала
й вітром колисала

•  * * *

А зорі і сніг
Все падають, падають, падають...

•  * * *

Десь у снігах замерзало життя...
Ти ж пам"ятай мене лебедем білим.

•  * * *

Розсипаюся словом
у мелодію

•  * * *

Я піду -
і останній акорд

•  * * *

Згорток образ...
Й за плечима хтось кине:

•  * * *

Цей захеканий час
Не підвладний

•  Передчуття

Попереду дні, тумани і вечора кроки...
Позаду - літа й любові обвуглений біль.

•  * * *

Тремтить повітря у долонях Божих.
А сніг - мовчить

•  * * *

Обростає
душа віршами...

•  * * *

Змінюється світ і ми у ньому,
Все мина, як ти, як я, як день...

•  * * *

Глянь, он за вербами вечір
Синьку колотить в півтон.

•  * * *

Не вір снігам -
Вони такі холодні.

•  Художник

Раптом сніг.
І здається,

•  * * *

Ідуть дощі.
Несуть мені листівки

•  * * *

Циганський оркестр виграє позолотою в осінь.
З тобою тепер однаково любим... Авжеж.

•  * * *

Усе минає...
Не минають тільки наші душі.

•  * * *

Колючих слів навіяло, як снігу.
Дрібних образ нам вистачить якраз.

•  * * *

Вже день пішов від тебе,
Згорбившись дощем.

•  * * *

Вітер навіяв листя з чужого міста.
Осінь - така сьогодні між нами відстань.

•  * * *

Мене вжалив день.
Ця осінь уже

•  * * *

Чаклую над словом, над тишею, долею, звуком.
Сама собі знову говорю до Бога і зір.

•  * * *

Хоч нікому нікуди не треба,
Тільки вітру іще - до зими,

•  * * *

Раптово
Повернеться вересень

•  * * *

Стою по коліна
в осені...

•  * * *

Вечір спинився.
А варта твоя

•  * * *

Не хвилюйся
світе

•  * * *

Ми з Вами
не порозумілись.

•  * * *

Осене, не окрадай цей сад,
Залиш на дні ще трішечки талярів.

•  * * *

Не зникай
У мереживі міста,

•  Осінь у Львові

Летить трамвайне світло у холодну ніч,
Блищить бруківка скраю, біля площі.

•  Прогноз погоди

Теплий запах в душі,
І холодних пелюсток завії...